Михайло Жирохов розповів про складу ситуацію в прикордонні, збиття російських літаків, західних військових на теренах України та про те, яким стане воєнний 2024 рік.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Продовжуємо говорити про ситуацію на фронтах російсько-української війни із військовим істориком Михайлом Жироховим. Отже, почнемо з приємного. Російські літаки падають один за одним. По повідомленню наших Збройних Сил ми їх збиваємо постійно і доволі багато. Як це взагалі стало можливо?
- Мова йде, перш за все, про фронтову тактичну авіацію. Це ті літаки, які скидають плануючі бомби, які наносять максимальне ураження нашим військовим. Це інша тактика використання ППО. Думаю, наше командування зараз має деякий резерв ППО. Як ми бачимо, практично тих нальотів, які були кожної ночі, кожного дня - їх практично немає. Є дуже невеликими силами «шахедів». У прифронтовій території – Харківська, Херсонська, Дніпропетровська області - тут нальоти є постійно. Але нальоти на інфраструктуру зменшились. Тому, думаю, є певна кількість систем ППО, які підтягнуті до найближчих територій, де вони можуть дотягнутися до російських Су-34. Тому що основним насієм КАБ-500 і КАБ-1500 – це саме оці бомбардувальники Су-34.
- Відхід ЗСУ від Авдіївки. Які висновки можна зробити?
- Падіння Авдіївки – це результат нестачі боєприпасів, плюс погодні умови. Тиждень був туман, і росіяни змогли під прикриттям зайти в саму Авдіївку. Окрім того, використали і ще такі нестандартні ходи: систему дренажу, яка знаходиться під Авдіївкою. Фактично вийшли в тил деяким позиціям. Це все разом воно призвело до негативних наслідків. Утримання Авдіївки могло бути б і надалі, тому що там фортифікаційні споруди будувалися там із 2026-2017 років, а в деяких місцях з 2014 року. Росіяни діяли невеликими силами, вони перейняли нашу тактику. І перерізали основні шляхи. Після цього гарнізон був вимушений відійти. Ще один фактор, який потрібно врахувати, це російські літаки. Це перевага в повітрі. Зараз ця перевага у росіян стає менша.
Щодо подальших подій, то росіяни, на жаль, мають зараз резерви, і вони розвивають наступ в загальному напрямку на Покровськ. Це важлива вузлова залізнична станція, яку росіяни вже дуже давно хочуть взяти під контроль. Тоді всі комунікації нашого угруповання, яке обороняється в районах Краматорськ, Слов'янськ, Лиман, знаходитимуться під загрозою. Я не скажу, що ситуація критична. Але знову ж таки, поки не вирішена проблема з боєприпасами, із бойовою технікою, говорити про стабільну оборону ми не можемо.
- Військові інструктори з західних країн. Зараз про це точиться багато розмов, наскільки, на вашу думку, реально, що вони будуть знаходитися на території України і навчати наших військових?
- Військові інструктори є на території України, починаючи з 2017-2018 років. Але потрібно поставити таке цікаве питання: чому вони можуть навчити? Останні 30 років армії країн Європи готувалися до виконання миротворчих місій. Тобто, основне, це ударний компонент: літаки, авіаносні групи, десант.
Сухопутна армія була призначена для виконання миротворчих місій, тобто це антипартизанська боротьба. Тому їх досвід в засвоєнні нових зразків техніки – так. Але для цього не потрібно їх вводити на територію України. Тому що підготовка танків, артилерії налагоджена з 2022 року на території Польщі, Німеччини, країн Балтії. Ми говоримо, що нам потрібні інструктори, наприклад, коли йде підготовка цілого батальйону або цілої бригади.
Тому я думаю, що тему з іноземцями на території України розганяють, перш за все, російські ІПСО. Адже для підняття боєздатності української армії такі інструктори не потрібні.
- Прикордоння Чернігівської області. Що там зараз відбувається?
- Ця тема дуже важка. Ми бачимо і багато людей, які за це відповідають, і вони відмовляються на ці теми розмовляти. По-перше, говорити про якісь досягнення дуже важко, тому що фортифікації, які споруджувалися 2022 року, зараз знаходяться під вогнем росіян.
Наприклад, мій день починається з офіційних повідомлень, про те, що за ніч було обстріляно -6 прикордонних сіл, 3-4 громади. Причому зараз обстріли не тільки дронами й зі стрілецької зброї, а й артилерії великих калібрів.
Як правило, будь-яка негативна інформація призводить до паніки серед цивільного населення, тим більше населення, яке тільки два роки тому пережило блокаду Чернігова. Тому я би не став би актуалізувати ці дані. Просто дуже важка ситуація, але вона у більшості випадків контрольована.
- Два роки повномасштабної війни, які висновки можемо зробити і що, на вашу думку, буде далі відбуватися, які прогнози?
- Прогнозувати - це завжди справа невдячна. Нажаль, зараз Україна є заручницею зовнішніх факторів внутрішньополітичної боротьби у США та ЄС. Війна показала, що курс, який був взятий після 2017-2018 року на модернізацію армії, був правильний. І на першому етапі це відіграло свою роль. Ми бачили величезну кількість добровольців у лютому 2022 року, в березні 2022 року, які захистили свою країну.
За ці два роки були і перемоги, як Херсонська операція, як Слобожанська наступальна операція. Були і невдалі бойові дії. Ми можемо говорити про невдалий літній наступ 2023 року. Ми можемо говорити, що зараз ситуація на Донбасі знаходиться у підвішеному стані, і на жаль, у нас є втрати територій, втрати особового складу. Але це не означає, що, наприклад, війна програна, що українська армія вже не може проводити активні бойові дії.
Я впевнений, що всі ці моменти зійдуться в одне: рано чи пізно Європа розгорне своє промислове виробництво. Німеччина, третя економіка в світі, Франція: вони мають потужності для виробництва зброї і для допомоги Україні. Я думаю, що вирішиться на користь України і питання американської допомоги. Для цього є дуже сміливі очікування, і вже є заяви певних політичних осіб.
Я думаю, що 2024 рік – це рік оборони, і 2025 рік може стати роком перемоги.
* * *
Дивіться попередні випуски програми "ВОЄННИЙ ЧАС":
