Шкільні роки минають, але деякі вчителі назавжди залишаються в нашій пам’яті. До Дня працівників освіти ми вирішили згадати їх разом із чернігівцями.
Журналістка Віолета Ломоса:
Ви пам’ятаєте свою першу вчительку? А що вам про неї найбільше запам’яталося?
* * *
Фірсова Валентина Семенівна. Зовнішність пам’ятаю, фрази не пам’ятаю. Запам’яталося мені, що вона була дуже-дуже гарна. Так мені здавалося, принаймні. А ще запам’ятала, що вона мені поставила першу двійку на уроці малювання. Я намалювала ведмедика вдома. Вона сказала: «Ні, це не ведмедик».
* * *
Тереза Федорівна. Мабуть, все пов’язано з нею, скажімо так. Зважаючи на те, що я сама викладач, ця людина зробила такий немаленький внесок у життя. Ну, мабуть, добротою, бо вона була першою такою вчителькою.
* * *
Світлана Михайлівна. Запам’яталася своєю добротою. Вона була дуже щира та відверта людина. Вона, ото знаєте, як промінчик у похмурий день, вона ото як була світлий промінчик. Хотілося завжди ходити до школи.
* * *
Тамара Миколаївна з дванадцятої школи. Напевно, дуже була приємна атмосфера в класі. Вона створювала таку, знаєте, як сім’ю більше. Оце найбільше всього запам’яталося.
* * *
Тетяна Анатоліївна. Ну, такої історії як би немає. Просто вчителька, скажімо так, у молодших класах вона в нас, викладала. І, ну, перепадало мені від неї так непогано, скажімо так. Я не завжди був слухняний.
* * *
Олена Михайлівна. Вона була дуже добра, але, ну, на жаль, мою школу розбомбили, коли почалася війна, і зараз я її вже давно не бачила. Я в цьому році закінчила школу. Дуже хотіла б її зустріти, але як є. Вона, ну, дуже добра була. Вона мене дуже любила. Я займаюся танцями, вона завжди звала на якісь виступи, на якісь конкурси. Тому дуже добре її пам’ятаю. Вона дуже класна була.
* * *
Нелю Іванівну. Ну, на жаль, уже її немає в живих. Так, пам’ятаю. Ну, вона вже на той час була жінка у віці. А я закінчував одинадцяту школу. Там була історія з Оленою Білевич. Вона нас постійно водила в цей музей. Розповідала, що застала цей час Великої Вітчизняної війни. От, ну, була дуже мудра і така була нам, як бабуся. От ми її дуже любили. Ну, дуже теплі спогади.
* * *
Світлана Миколаївна навчила української мови нас так, що я коли зараз... Тоді ж не в тренді було, ну, всі ми знаємо писати, говорити українською. От вона навчила нас так гарно писати українською. Ми так класно склали ЗНО, що зараз я, коли дивлюсь якісь там бренди українські, починаю щось писати в сторіс, і мене просто тіпає отак от від помилок. Тому от за написання українською мовою найбільше їй вдячна.
Читайте або дивіться інші опитування на «Часі Чернігівському»:
- Чи замерзнемо цієї зими? Запитали у чернігівців про їх очікування
- Які міські легенди знають чернігівці та за що люблять своє місто?
- Все більше молоді пробує себе в політиці: норм чи все ж зарано? Питаємо чернігівців
- Експеримент на вулицях Чернігова: як швидко можна знайти місце, куди можна викинути сміття
- Чи влаштовує чернігівців громадський транспорт? Питаємо містян
