Софія з родиною мешкають на окраїні Чернігова, у мікрорайоні Бобровиця, де у 2022 році точилися бої за місто. В цьому невеликому підвалі вони ховалися тоді і у разі потреби зараз теж. На зиму зробили невеликі запаси.
СОФІЯ ЛОКТЄВА, господарка:
У 2022 році ми сюди спускалися, бо страшно було і спали тут на мішку з соломою. А зараз облаштували. Чоловік зробив, поставили розкладачку, щоб пересидіти важкі ночі зараз...Консервація на зиму з розрахунку, що може бути дефіцит продуктів, відключення електрики, щоб була родина забезпечена. Компоти, огірочки, салатики.
Навесні 2022 року від будинку нічого не лишилося. Лише згарище і руїна. Були кілька прицільних ворожий ударів. Родина дивом встигла виїхати. Софія досі згадує цей момент емоційно.
СОФІЯ ЛОКТЄВА, господарка:
Ми встигли виїхати. Нас прикрив БТР, він там і залишився. Ми виїхали і були у родичів чоловіка. А потім 13 числа подзвонила сусідці. Вона каже, що горить вся вулиця і наш дім також. 4 прямі попадання запалюючими снарядами. Від нього не лишилося нічого. Жодного цілого місця. Дім дерев’яний обкладений цеглою. Згоріло все, що було.
Будинок вирішили відбудувати з нуля. Було важко. Два роки винаймали житло. Але на допомогу прийшли невтомні волонтери та благодійні організації. Спочатку все розчистили від уламків, а потім допомагали будматеріалами і роботою з відновлення. Великий фінансовий тягар з відбудови взяла на себе сама родина. Довелося залазити в борги. Але через два роки на місці руйнування постав новий будинок.
СОФІЯ ЛОКТЄВА, господарка:
Вночі під дощем, снігом, в морози мінус 14 накривали дах. Скільки тут роботи - шалений шматок. Багато робили самостійно і бачили, як інші допомагають – це більше наснаги давало, що ти не сам. Дуже багато людей, більше 300 осіб допомагали розбирати завали, будувати, наводити дах, перекриття...Заїхали у 2024 році навесні. Ми уже зробили підлогу, стяжку, провели електрику, розклали опалення. Ми залазили в борги. На картках було мінус 90-100 тисяч, допомагали батьки чоловіка, давали кошти, щоб будувалися.
Відбудовувати житло чим могла допомагала і донька.
НІКА ЛОКТЄВА, донька:
Вибирала ось цю зелену стінку, розтавляли тут, трохи прикрашала там і тут. Там є куточок м’ягкий. Я вдячна своїм батькам і тим, хто допомагав. Вони дуже сильні люди.
Родина вдячна всім, хто доклав зусиль до відбудови їх житла. Саме старання людей і надихали сім’ю.
СОФІЯ ЛОКТЄВА, господарка:
У мене була віра, що знову буду жити вдома. Для мене дім - не просто будинок, для мене - це рідна земля, місце моєї сили. Не просто коробка зі шпалерами. Мені хотілося додому. Не можу жити деінде. А не здатися допомогли люди, їх віра і праця. Все зможемо і поборемо.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
