Ідеш у незнайомому селі, незнайомою вулицею — усі, хто назустріч іде, вітаються. І собі киваєш. А от що при цьому казати?
«Здрасьтє» — це вже кріндж. Застаріле, кинуте на «відчепись». Або навмисно, для сміху. Тхне русизмом. Натомість популярним стає нове привітання: «Раночку!» А як вітаються у вас? Ви як вітаєтеся?
«По людині знаю»
— Та хто як. І кого як. І коли, — хоче уточнення Василь МАТЯШ з села Високе на Борзнянщині. — Уранці заходжу, наприклад, до магазину і завжди кажу: «Доброго ранку». Бо, може, він кому і не добрий, а я бажаю доброго.
Дівчатам, скажімо, можна «вітаю» сказати. Але так мало хто в селі каже.
«Бажаю здоров’я» — це більше між чоловіками. Особливо, хто воював. І рукостискання.
А загалом я, особисто, по людині знаю, як з ким вітатися. З ким ближче спілкуюся, з ким не спілкуюся. Кому можу головою просто кивнути. Якщо розмовляти не маю наміру або чимось я незадоволений. Чисто заради поваги головою махнув, і все.
«Драстє» теж буває. Це так, обиденно. Але тепер якось воно з кацапією пов’язується. Можуть виправити, зауважити, що «здравствуйтє» — то кацапською.
— А «драстуйте»?
— Як на мене, то теж не воно, — сумнівається Василь. — Не шанобливо — це коли мовчки пройде. Чи відвернеться, удасть, що не впізнав. Це так у місті більше роблять. А в селі вітаються.
— «Добрий день», «драстє» або звичне «доброго дня», — перераховує Анатолій СІЛИЧ з Високого. — Раніше «драстє» казали. Зараз на українську мову всі переходять.
Можна і жестом
У кожного народу свої форми вітання. Коли кажемо «здрастуйте» — зичимо здоров’я.
Англійці запитують одне одного: «Як ви почуваєтеся?»
Чехи кажуть: «Честь праці!»
Араби: «Мир тобі».
Вітальні жести деяких народів означають: «Думки мої, серце моє — усе тобі».
Наш жест вітання — кивок головою. Легкий нахил. Можна прикласти руку до серця.
У чоловіків поширене рукостискання. Правими. У молодших — ляснути долоню об долоню.
«Добрий день» чи «доброго дня»? Як правильно?
— Правильно говорити «добрий день» та «добрий вечір», але «доброго ранку» чи «доброї ночі», — пояснює Наталія ІВАХНО, докторка філософії, вчителька української мови, української літератури, зарубіжної літератури, заступниця директора Ніжинського обласного педагогічного ліцею.
— Однак часто ми чуємо привітання «доброго дня».
— У цій конструкції ніби не вистачає дієслова: «бажаю», «зичу». «Добрий день» та «добрий вечір» ми констатуємо. А «доброго ранку» та «доброї ночі» бажаємо.
Тож більшість мовознавців схиляються до того, що краще, стилістично грамотніше вітатися «добрий день».
Хто має вітатися першим? Чоловік чи жінка?
З таким запитанням «Вісник Ч» звернувся до Анни ЧАПЛИГІНОЇ, фахівчині з етикету і моделювання поведінки. Вона живе в місті Буча Київської області.
— Хто має вітатися першим, залежить від ситуації, — говорить Анна Чаплигіна. — Якщо ділова ситуація — буде одна субординація. Якщо світська — інша. Якщо ділова (робоча), то, в першу чергу, ми дивимося, хто хазяїн території, а хто гість.
У нас є три види привітань, — продовжує. — Одне вербальне (словесне), коли ми говоримо: «Добрий день». Друге і третє — невербальне. Це рукостискання або уклін головою.
— Якщо заходимо в кабінет до начальника...
— «Добрий день» говорить той, хто зайшов у кабінет. Начальник вам відповість словами: «Добрий день». На зустрічах вищого рівня (не повсякденних робочих, а представницьких) після цього має вийти з-за столу і подати вам руку. Це робить або хазяїн території, або той, хто вищий за статусом. Простягаючи вам руку, він сигналізує про довіру до вас і відсутність небезпеки, тобто прихованої зброї.
— Тобто, якщо начальник — чоловік, а підлеглі — жінки, він все одно має подати руку?
— Так. У бізнесі немає «дівчинки» або «хлопчика», там є професіонали. Ми рухаємося до західного етикету. Не можна сказати, що стовідсотково прижилися ці норми. Але все частіше ми всі (в бізнесі) контактуємо з західними партнерами. Для них це абсолютна база. У бізнесі нема розподілу за гендером. Спочатку ми дивимося, у кого який статус: у кого вищий, у кого нижчий. Це не про те, хто кращий, хто гірший. Просто в кожного своя роль.
— Якщо ситуація навпаки. Якщо в кабінет чи цех, де кілька жінок, заходить начальник-чоловік. То хто має першим вітатися?
— Той, хто заходить, першим вітається. Каже: «Пані, добрий день». Жінки-підлеглі відповідають: «Добрий день». Він не йде до кожної вітатися за руку. Але якщо в цьому цеху є керівниця, то з нею може привітатися через рукостискання. Варто пам’ятати, що рукостискання не замінює слів: «Добрий день».
Якщо ж зібралися два начальники, — провадить далі, — і вони за своїм статусом однакові, тоді ми враховуємо їхній вік. Хто старший, хто молодший. Молодший має вітатися зі старшим, старший у відповідь пропонує рукостискання. Якщо ж статус однаковий і вік однаковий, тоді ми дивимося, хто жінка, хто чоловік. Словами першим вітається чоловік, а рукостискання — привілей жінки.
І франківсько-галицька різноманітність
— «Слава Ісусу Христу». Відповідають: «Слава навіки Богу святому», — каже про найрозповсюдженіше вітання на Івано-Франківщині Іван БОЙКО, директор Малої академії наук учнівської молоді. — Вітання може відрізнятися залежно від регіону. На Косівщині — одні вітання, ближче до Львова — інші. По-різному ставляться наголоси. Івано-Франківщина — Прикарпаття. І є п’ять етнографічних регіонів: Гуцульщина, Лемківщина, Бойківщина, Покуття, Опілля.
— Гуцули кажуть: «Слава Ісу», — додає Вікторія ГРИНЯК, методистка, історикиня, етнологиня Малої академії. — «Дай Боже здоров’я» або «Дай Боже щастя», «Боже допомагай». Так вітаються здебільшого, коли людина працює.
«Вітаю», «Добрий день» — у повсякденному спілкуванні в нас нема. Це більше на світських зустрічах.
На релігійні свята здебільшого кажуть: «Христос родився». У нас — «Христос рождається». На Великдень — традиційно «Христос Воскрес». На Водохреща відповідають: «Христос хрещається», «В струю йорданськім» або «В річці Йордані». Така собі франківсько-галицька різноманітність.
Біля церкви чоловіки обов’язково знімають головні убори. Але не обов’язково хрестяться. Обов’язково хрестимось, коли проходимо повз хрести.
— Військові вітаються: «Бажаю здоров’я».
— У нас теж деякі теж так вітаються. Часто військові кажуть: «Слава Україні».
Джерело: "Вісник Ч", авторки Олена ГОБАНОВА, Тамара Кравченко, Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Викладачка співів про українські традиції, рок-обробку пісень і дослідження столітніх традицій
- На березні Стрижня в Ялівщині святкували Масницю: як це було запитали у чернігівців
- Українка розповіла про відмінності в побуті між українцями та поляками
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
