У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
6 вересня поховали 37-річного Вадима Дівотченка з села Івківці Прилуцького району. Навчався в Прилуцькому технічному фаховому коледжі за спеціальністю «Будівництво, обслуговування і ремонт ГМС». Загинув 31 серпня 2026 року від важких поранень, отриманих на полі бою. Поховали військового в рідному селі.
* * *
43-річний Віктор Свиста з села Селище Мринської громади. Працював на м’ясокомбінаті в Києві. У липні 2025 року чоловіка мобілізували. Служив старшим стрільцем-вогнеметником у 81-й окремій аеромобільній бригаді на краматорському напрямку.
8 листопада 2025 року під час штурму зв’язок з військовим втрачено. З того часу Віктора Свисту вважали зниклим безвісти. Під час пошукових операцій у травні 2026 року виявили понівечене тіло. ДНК-експертиза підтвердила, що Віктор Свиста загинув біля Серебрянки Донецької області. Попрощалися та поховали захисника в Селищі. У нього залишились батьки, брат і сестра.
* * *
36-річний Роман Казора з села Гірки Новгород-Сіверського району. Працював у ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод». У листопаді 2024 року чоловіка мобілізували. З весни 2025-го його вважали зниклим безвісти.
Через рік експертиза підтвердила: загинув військовий 7 травня 2025 року. Попрощалися та поховали Романа Казору в селі Гірки.
* * *
48-річний Микола Дубовик з села Омелянів Козелецької громади. Працював водієм у фоп «Грузоперевезення». 26 листопада 2024 року чоловіка мобілізували. 26 квітня 2025 року військовий загинув поблизу села Ступочки Донецької області. З того часу вважали зниклим безвісти.
Лише 26 серпня 2026 року родині повідомили, що за ДНК-експертизою підтвердили загибель бійця. Поховали воїна на кладовищі рідного села. У нього залишилися донька, дружина, батько, сестра та брати.
* * *
44-річний Іван Некряч з села Синявка на Менщині. Працював трактористом у рідному селі. Потім — у столиці. Спочатку на Дарницькому вагоноремонтному заводі, згодом — на автомобільній заправці. У Києві Іван зустрів свою цивільну дружину. Стали разом жити у Володьковій Дівиці Ніжинського району. Працював у місцевому аграрному підприємстві.
У травні 2024 року чоловіка мобілізували. Проходив військове навчання у Великобританії. Служив стрільцем-санітаром механізованого відділення взводу. Результати ДНК-експертизи підтвердили, що Іван Некряч загинув 13 липня 2024 року поблизу села Новоолександрівка Донецької області. Поховали бійця в селі Володькова Дівиця. У чоловіка залишилися дружина, донька та батько.
* * *
5 вересня попрощалися з 51-річним Олександром Коробком з села Сибереж Ріпкинської громади. Третього вересня 2026 року боєць помер у лікарні. Поховали військового в Сибережі.
* * *
21-річний Віталій Єрко з села Бирине Новгород-Сіверського району. Працював на АЗС. У 2025 році уклав контракт. Перебуваючи в пункті тимчасової дислокації свого підрозділу, третього квітня 2026 року Віталій помер.
* * *
54-річний Юрій Запростий з селища Варва на Прилуччині. Працював на цегельному заводі, механізатором у колгоспі «Україна», а пізніше — у товариствах «Дружба Нова» та KERNEL. Останнє місце роботи — КП «Господар», займався благоустроєм Варви.
8 липня 2024 року чоловіка призвали на військову службу. Загинув 2 лютого 2025 року в районі міста Торецьк Донецької області. Півтора року родина чекала Юрія додому. Поховали бійця 27 серпня на кладовищі Варви. У нього залишилися дружина, син та внук.
* * *
48-річний Роман Лукаш з села Воловиця Комарівської громади Ніжинського району. У вересні 2023 року чоловіка мобілізували.
З 1 жовтня 2024 року солдата вважали зниклим безвісти. Те, що він загинув того дня під час штурмових дій РФ, підтвердили за допомогою ДНК-експертизи майже через два роки. Попрощалися та поховали Романа Лукаша в рідному селі.
* * *
52-річний Олег Радченко з Борзни. Працював на різних роботах у Борзні та Києві. Після початку повномасштабної війни чоловік долучився до війська.
6 вересня 2024 року загинув. Майже два роки його вважали зниклим безвісти. Попрощалися з захисником 30 серпня 2026 року в рідній Борзні. Поховали на місцевому кладовищі.
* * *
29-річний Ігор Єрмоленко з Городні. Працював охоронцем в АТ «Укрпошта». У 2023 році мобілізували. Під час служби він тричі зазнавав поранень, однак знову продовжував служити.
24 серпня 2026 року Ігор Єрмоленко загинув на Донеччині. Поховали захисника на кладовищі «Червінщина» в Городні.
* * *
35-річний Михайло Висоцький з Леонівки на Семенівщині. Працював маляром, комірником. Згодом тривалий час жив у Бірківці на Менщині, працював трактористом у фермерському господарстві «Бутенко».
У липні 2024 року чоловік без вагань став до лав Сил оборони України. Служив розвідником-сапером та виконував бойові завдання на Донеччині.
7 вересня 2024 року воїн зник безвісти поблизу Михайлівки на покровському напрямку. Лише після тривалого очікування та експертиз підтвердилося найгірше. І в червні 2025 року рідні отримали офіційну звістку про загибель. Поховали Михайла в Бірківці.
* * *
1 вересня поблизу села Стецьківка на Харківщині загинув 40-річний Микола Городничий з Носівки. З 2015 року він захищав Україну та брав участь в АТО. Після початку повномасштабного вторгнення знову долучився до оборони країни. Служив у 2-му корпусі Національної гвардії України «Хартія» майстром-зв’язківцем штурмового батальйону.
У загиблого залишилися донька Ксенія, батьки та наречена.
* * *
6 вересня вдома помер 31-річний Сергій Шурубура з села Курінь Бахмацької громади Ніжинського району. Воював з 12 травня 2025 року. Після навчання служив номером обслуги кулеметного взводу піхотного батальйону окремого штурмового полку. Зазнав тяжкого поранення. Було тривале лікування, але його життя обірвалося. У мирному житті Сергій любив риболовлю. У нього залишилися батьки, брат та бабуся.
* * *
37-річний Дмитро Потернак народився в Києві. Працював на броварні помічником броваря. Переїхав на Бобровиччину, де проживав з родиною. Згодом перейшов працювати до компанії «Магнум Бір», яка спеціалізується на встановленні та обслуговуванні обладнання для розливу пива. Пішов служити. Був оператором безпілотних літальних апаратів у складі десантно-штурмових військ. 27 серпня 2026 року солдат Дмитро Потернак загинув на Донеччині. У скорботі залишилися дружина та син.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині попрощалися із 35-річним захисником - був сиротою, опізнали за ДНК-експертизою. У громадах - втрати
- Після тяжкого поранення повернувся на службу і загинув. У громадах втрати
- Гранатометник 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» загинув у 24. У громадах втрати
- Навчався в Німеччині, став командиром танка, понад рік вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
- Народився в рф, виховувався в сиротинці, загинув за Україну. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
