У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
48-річний Ігор Ющенко з Мени. Працював у «Менаагропостач», на меблевій фабриці корпорації «ПРОУН», на чіпсовому заводі, у ДРСУ. Останнім місцем роботи було ПрАТ «ШРБУ №82». У липні 2022 року чоловіка мобілізували. Служив у званні солдата на посаді номера обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки. Загинув 17 лютого 2026 року. У нього залишилися дружина, син, батьки та сестра.
* * *
34-річний Дмитро Царик з села Мньов Михайло-Коцюбинської громади. Працював електромонтером у будівельних організаціях Славутича. У січні 2025 року чоловіка мобілізували до ЗСУ. Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів на покровському напрямку.
Помер 18 лютого 2026 року. У нього залишилися син, мати, вітчим та два брати, один з яких теж воює.
* * *
Леонід Кнут загинув через тиждень після 24-ліття... Проживав у селищі Макошине на Менщині. Працював у Менській виправній колонії та в муніципальній охороні Києва. 7 червня 2025 року приєднався до Сил оборони України за контрактом. Був гранатометником у 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Загинув 10 грудня 2025 року на Донеччині.
* * *
49-річний Олександр Крикун з села Вертіївка на Ніжинщині. Працював майстром виробничого навчання ПТУ №33 у селі Мрин, потім — оператором АГНКС «Форсаж-газ». У серпні 2025 року чоловіка мобілізували.
Загинув 16 лютого 2026 року. Попрощалися з Олександром Крикуном у Ніжині, поховали у Вертіївці.
* * *
23-річний Владислав Тараненко народився в Луганській області. У 2021 році, після закінчення школи та досягнувши повноліття, уклав контракт. У 2023 році одружився.
18 лютого 2026 року боєць загинув у Краматорському районі на Донеччині. Батьки захисника залишилися на тимчасово окупованій території. У місті Бахмач у Владислава Тараненка дружина та діти. Поховали в Бахмачі.
* * *
48-річний Володимир Пилипенко з селища Ріпки. Працював інструктором у ДОСААФі. З 2020 року чоловік долучився за контрактом до Державної прикордонної служби України. Служив старшим сержантом.
Загинув 22 вересня 2025 року на Донеччині. Попрощалися та поховали Володимир Пилипенка в Ріпках. У нього залишилися дружина, донька та батьки.
* * *
33-річний Володимир Тютюнник з села Ряшки на Прилуччині. Працював у Києві на будівництві майстром фасадних робіт. У червні 2022 року пішов служити добровольцем. Був командиром бойової машини. Брав участь у визволенні Херсонщини. Мав позивний Воха. З осені 2022 року бійця передислокували на Донеччину, де поранили. Після лікування молодший сержант Тютюнник знову повернувся до ЗСУ.
Загинув 23 квітня 2023 року на донецькому напрямку. Тіло вдалося повернути додому лише в лютому 2026 року. Попрощалися та поховали Володимира Тютюнника в селі Ряшки. У нього залишилися син, батьки та брат.
* * *
49-річний Олег Дерев’янко з села Козари на Носівщині. У листопаді 2025 року чоловіка мобілізували. Під час навчання в центрі підготовки спеціалістів для Сухопутних військ ЗСУ 23 лютого 2026 року він помер. Попрощалися та поховали солдата в рідному селі.
* * *
31-річний Іван Зайченко з Сосниці. 13 квітня 2023 року мобілізували. Службу проходив у військовій частині Національної гвардії України на посаді стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів. Загинув Іван Зайченко 8 лютого 2026 року на Донеччині. Поховали в Сосниці.
* * *
38-річний Дмитро Жук народився в Києві. Згодом родина переїхала в село Комарівка Ніжинського району. Був кращим гравцем місцевої футбольної команди «Фортуна». Працював продавцем в «Епіцентрі», у торгівельній мережі «Своя Лінія». Фасував медикаменти у фармакологічній фірмі «Оптіма». У жовтні 2025 року став на захист України. Загинув третього лютого 2026 року на Дніпропетровщині. Попрощалися та поховали в селі Комарівка.
* * *
49-річний Василь Бакоцький з Носівки. У перший день повномасштабного вторгнення чоловік прийшов до ТЦК. Спочатку був у теробороні, потім поїхав на схід. Солдат Василь Бакоцький нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Пройшов пекло Бахмута, Лиман. Отримав кілька поранень, численні контузії. 18 червня 2024 року зник безвісти.
Марія Митрофанівна, мати Василя, так і не дочекалася сина, померла. Майже через два роки експертиза підтвердила, що Василь Бакоцький загинув біля Макіївки на Луганщині 24 червня 2024 року.
* * *
55-річний Роман Бруслевський з села Оболоння на Коропщині. Трудився вальником у лісництві, кочегаром у школі, згодом працював у місцевому фермерському господарстві. У січні 2023 року чоловіка мобілізували до ЗСУ. З 25 січня служив у складі 31-ї окремої механізованої бригади. Був старшим такелажником взводу забезпечення артилерійського дивізіону.
29 листопада 2023 року поблизу села Новокалинове Донецької області головний сержант Роман Бруслевський зник безвісти. Через два роки стало відомо, що того дня воїн загинув. Попрощалися та поховали бійця в рідному селі. У нього залишились мати, син, який зараз захищає Україну, і донька, яка навчається у столичному військовому виші.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Виховувала бабуся - загинув під Кліщіївкою: громада втратила молодого захисника
- Загинув на першому завданні, знайшли за ДНК-експертизою. У громадах втрати
- У бойову машину влучив дрон «ланцет». У громадах Чернігівщини втрати
- Колишній голова РДА воював чотири роки. У громадах втрати
- Був спортивним тренером, загинув на Сумщині. У громадах втрати
- Навчався в Німеччині, став командиром танка, понад рік вважався зниклим безвісти. У громадах втрати
- Народився в рф, виховувався в сиротинці, загинув за Україну. У громадах втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
