Денис Чередніченко одним з перших пішов захищати свободу України від російського нашестя у 2014 році. Друзі називали його миротворцем, бо прагнув всім допомогти. Загинув герой, рятуючи побратимів під час обстрілу у вересні 2014 року.
Його мати Марина Чередніченко важко перенесла втрату. Підтримували і продовжують допомагати їй побратими сина.
Жінка кілька років тому важко захворіла і була на межі життя та смерті, але материнська любов і пам'ять про Дениса виявилися рятівними ліками.
Марину Михайлівну запрошують у школи міста розповісти про її сина-героя, чим вона дуже пишається.
Марина Чередніченко мати героя Чернігова Дениса Чередніченка, пряма мова:
"Спочатку було дуже тяжко. Підтримували Дениса побратими. Коли перший раз приїхали і зайшли до мене, то перше сказали – ваш син стільки про вас казав, що сильна жінка. Підтримували мої коти. Бася проводжала. Стерегла цю кімнату Дениса. Аж доки він не загинув. Коли загинув - не відходила від мене, спостерігала за мною.
Був випадок коли на віконце сіла синичка і Бася стала звати. А пташка стукала у віконце. Думаю, що Дениски душа прилетіла. Я розплакалася. Потім захворіла лежала 5 днів в реанімації. Думала, що вже піду до Дениса, а потім стоп. Пам’ятник замовила. Подзвонили, що готовий портрет, я ж не поставила. По школах, хто ходитиме? Ні, мені ще рано. І знайшовся резерв, і я викарапкалася. Лікарі казали, що зробили все можливе.
Це трапилося 26 вересня 2-14 року. Невістці подзвонили побратими, а мені не наважилися. Денис загинув. Вона друзям і каже, що не вірить. Дізнайтеся: точно чи ні. Друзі прийшли до військкомату. Там кажуть загиблих нема в той день. Таки виявилося, що є похоронка. Це точно. Ігорь та Іван прийшли до мене. Я чекала на дзвоник Дениса. І тут вони приходять. А я весела розповідаю і щось не те. Кажу: Денис? Ігор обійняв. Поранений? Ні.
Почався мінометний обстріл. Виглядає з бліндажу - а хлопці не встигли до окопа і впали на землю. Вогонь щільний і не могли голову підняти. Денис вискаує і починає хлопців в окоп, закинув і прилетів снаряд і розірвався в метрі шансів вижити не було.
По-перше, це була дуже чесна людина. Це в нього від народження. Дуже добрий. Він завжди повинен всім допомагати. На Майдан пішов через те, що людей бють і пішов в охорону. Повинен допомагати. Пішов на війну, бо там люди гинуть. "Я повинен всім допомогти", казав він. Друзі по страйкболу, історичному фехтуванні казали, що по життю він був миротворцем.
Гарно малював. Це в нього від народження. Ніде не навчався. Сяде тигра намалює, кошення, любив тигрів і котів. Так себе асоціював з тигром. Його у близькому колі звали котом. Лагідний.
Подивилася. Чому повинна все ховати його ордени? Ікону, портрет, прапори. Він за це воював. Якщо прийдуть з обшуком все найдуть. Так на виду і я цим пишаюсь. Там всі його побратими, і вони не здадуть, і не сумнівалася, що Чернігів не здадуть.
Нещодавно була сесія міськради і постановили родинам загиблих після 24 лютого дати у 2023 році одноразову допомогу. А наші чим гірші? Пішли і виступили. Це не гарно. Це війна не 9 місяців, а 9 рік. Не треба ділити. Чим відрязняється загибель одних від інших? Тільки датами. Обіцяли на слідуючій сесії внесуть правку і виправлять це.
Він починав у 2й школі вчився, а потім переїхали на Бєлова, де він вчився у 12 школі. Памятають і тут, і там. Дякую директору, що шанують дуже. По школах ходимо, діти здороваються. Дівчинка якось йшла з мамою. Мамо, мамо - це мати героя – це приємно.
* * *
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу
