Провідне світове медіа і один з кращих світових українських фотографів Єфрем Лукацький зробили матеріал про травмованого воїна з Шостки, який після важких операцій у Чернігові знову вчиться фактично наново жити, пише Associated Press.
Мова йде про Віталія Шумея, який проходить лікування у Чернігові.
У відділенні лікарні для поранених бійців, куди ледь проникає денне світло, батько годинами розмовляє з пораненим сином. 64-річний Сергій Шумей ніколи не критикував Віталія за те, що він вирішив піти воювати. Навіть зараз, незважаючи на пошкодження мозку сина розривом артилерійського снаряда, Сергій відчуває гордість, а не жалість.
«Останні 5 місяців я постійно був з ним, поруч, поруч, поруч», — каже Сергій, сам колишній військовий у відставці. «Я нікуди не виходжу. … за винятком як покурити».
Віталій, 34-річний командир зенітно-ракетного комплексу дальньої дії, був поранений на Донбасі на Сході України, який став синонімом жахливих втрат у триваючих боях між Україною та рф. Наскільки втрати масштабні - невідомо, тому що жодна зі сторін не каже.
Після невдач в інших частинах України під час майже 11-місячного вторгнення російського диктатора путіна, росія шукає якогось локального успіху на Донбасі, навіть якщо це означатиме лише взяття під контроль одного-двох міст, зруйнованих вщент. В результаті донбаські міста Бахмут і Соледар перетворилися на пекельні пейзажі.
Віталій був поранений 25 серпня на ділянці фронту на Донбасі, в Авдіївці, приблизно за 70 кілометрів на південь від Бахмута. Снаряд, який влучив у його бліндаж, спрацював з іншими вибухівками. Через вибух у Віталія сильно травмовано череп. Його травми були настільки серйозними, що лікарі сумнівалися, чи він знову прийде до тями.
Але нині Віталій, здається, інколи усвідомлює, де він знаходиться. Він кліпає очима і може ковтати. Та значною мірою чоловік нерухомий. Сергій відмовляється здаватися.
«Ми бачимо певний прогрес, стаємо на ноги. Це моя думка», – каже він.
Він годинами проводить біля ліжка Віталія, ділиться новинами з полів битв, декламує тексти з книжок і зачитує повідомлення підтримки.
Їх надсилають вдячні українці, які пишуть Віталію: «Тримайся за життя! Ти нам дуже потрібен!», «Ти сильний! Ти впораєшся!».
Сергій каже, що сльози котяться по щоках Віталія, коли він йому їх читає. Інші ознаки покращення з’явилися наприкінці грудня, коли Віталій почав ворушити пальцями на ногах, розповідає Сергій.
А нещодавно, каже Сергій, стався ще один прорив: Віталій став відповідати.
«Я почав його запитувати: «Ти знаєш, хто я?», а він відповів: «Тато».
Ще один із частих відвідувачів Віталія – Ірина Тимофєєва, чернігівка, волонтер, чиєю ідеєю був збір повідомлень для підтримки.
«Любов сім'ї, увага оточуючих дуже часто сприяє позитивній динаміці пацієнта», - каже вона. «Для пораненого дуже важливо, щоб він був не один. Так він розуміє, що треба боротися».
Зараз Віталій у своїй палаті один, інших пацієнтів перевели на реабілітацію в інше місце. Турботу про сина Сергій вважає своїм внеском у бойові дії.
«Я поставлю його на ноги. Це моя мрія», – каже він.
Нахилившись до вуха сина, він запитує: «Україна переможе, ми переможемо, правда?» У відповідь - тиша. Поки.
Трохи згодом Ірина Тимофеєва прокоментувала статтю.
«Багато людей вже слідкує за станом Віталія. Тому хочу більш розгорнуто сказати, чому і лікарі, і родина, і волонтери так радіють кожному прояву життєздатності. У Віталія вогнищеві забої обох гемісфер головного мозку. Це означає, що ніхто не давав ніяких прогнозів живий мозок чи ні. Після витаскування з потойбіччя він був тим самим «овочем», - пише волонтерка у соцмережах.
Вона додає, що подібний розвиток за три тижні - це велике медичне диво. На жаль, чи збережеться цей прогрес надалі - ніхто не дає прогнозів, чи будуть відновлюватися рефлекси для подальшої реабілітації тіла - невідомо.
«Я кожен день «дую на воду», щоб ця динаміка зберігалася. І поки лікарі не можуть дати ніяких прогнозів. Цей терапевтичний вплив з читанням ваших звернень - це унікально. Зараз я розумію, що Ваша енергетика накладається на сильне бажання жити самого Віталіка», - звернулася волонтерка до читачів. І підкреслила, що наразі родина не оголошувала ніяких зборів коштів на реабілітацію сина.
"Час Чернігівський" писав про поранених бійців:
- У перші дні війни до Ніжинської лікарні привезли жінку без обличчя і юнака з відірваними ногами та рукою
- В окупації баба Маша з сином Дмитром врятували пораненого бійця, видавши за онука та племінника
- Пережив поранення, полон та ампутацію стопи: захисник Чернігова після реабілітації хоче знову до лав ЗСУ
