Днями в Куликівській громаді попрощалися із 26-річним азовцем Ярославом Хлистуном. Хлопець поліг на Донеччині під Покровськом.
У громаді оголосили Дні жалоби.
Ярослав Хлистун народився у Куликівці, де й минули його дитинство та юність. Після школи вступив до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка, де здобув ступінь бакалавра, повідомляє Чеline.
З початком повномасштабного вторгнення хлопець долучився до територіальної оборони, а згодом — до Національної гвардії України. У 2024-му Ярослав отримав поранення.
Ярослав Хлистун проходив тривалу реабілітацію та відновлювався, аби знову мати змогу ходити. Після завершення реабілітації він повернувся до служби.
30 листопада він перевівся до «Азову», в 20-ту бригаду оперативного призначення «Любарт». Уже 1 грудня був на Харківському напрямку, потім — на Покровському.
У 2025-му, під час повномасштабної війни, Ярослав Хлистун вступив до магістратури й поєднував навчання зі службою. Востаннє друзі та рідні Ярослава спілкувалися з ним напередодні його загибелі — 5 лютого. Того дня він виходив на зв’язок і листувався з ними у месенджерах.
6 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Покровська на Донеччині Ярослав Хлистун загинув унаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Голова громади Юлія Постернак розповіла: місцеві жителі приголомшені цією звісткою і досі.
«За півтора місяця цього року наша громада вже отримала шість сповіщень про загибель наших славних Захисників. Наступні кілька днів нас чекають знову скорботні зустрічі оборонців «на щиті», - сказала Юлія Постернак.
Голова висловила співчуття рідним полеглого воїна і подякувала усім, хто боронить Україну.
«Лютий триває. Легше не стає. Болю стає більше.
Але ми зобов’язані вистояти — гідно, з повагою до тих, хто виборює перемогу, і з любов’ю одне до одного.
Світла пам’ять Ярославу і всім синам полеглим за Україну! Щирі й глибокі співчуття родині», - сказала Постернак.
Відспівали військового у Чернігові в храмі Михайла та Федора. Поховали захисника на Алеї Героїв у рідній Куликівці.
"Час Чернігівський" писав про таке:
