Окрім того, видання The Guardian розкрило цифру річного бюджету клубу.
ФК «Чернігів», команда другого дивізіону 20 травня зустрілася з київським «Динамо» у фіналі Кубка України, який ніхто не міг передбачити. Клуб у запеклій боротьбі виграв свій півфінал проти харківського «Металіста 1925» через пенальті, незважаючи на те, що на п'ятій хвилині команда скоротилася до 10 гравців. Це неймовірний шанс для міста, розташованого на півночі України біля кордонів з росією та білоруссю, яке зазнало нищівних втрат з лютого 2022 року.
Зліт ФК «Чернігів», створений командою та персоналом, що складалися переважно з місцевих жителів, є переконливою реакцією.
«Футбол у цьому привабливому історичному місті, де на початку 2022 проживало майже 300 тис людей, відновився на повну. І знову Україна збудувала щось нове на руїнах. Фіналісти кубка мали боротися з пошкодженнями. Їхній невеликий, стильний стадіон та тренувальний майданчик на півночі міста розташовувалися безпосередньо між українськими та російськими військами під час облоги. Головне поле було розбомблено останніми, і, за щасливим збігом обставин, його реконструкцію планують завершити цього тижня. Уламки все ще видно по його периметру. У суботу, коли «Інгулець» завітає на вирішальний матч ліги, команда вперше за понад чотири роки зіграє на ньому», - захопливо пише автор статті The Guardian Нік Еймз.
Головний тренер ФК «Чернігів» U-16 Ігор Бобович наполегливо працює, кружляючи навколо одного з бічних полів. Понеділок, і перша команда разом з тренером Валерієм Чорним та більшістю його тренерського штабу вирушила у дев'ятигодинну поїздку до Львова о 7 ранку. Але академія ФК «Чернігів» відіграє важливу роль у тому, щоб дати надію молоді з розореного регіону, де інакше її могло б не існувати.
Близько 500 дітей регулярно тренуються у своїй юнацькій системі, деякі з них втратили батьків під час війни. Ще більша кількість має вирости, поки їхні батьки чи матері служать в армії. Бобович, колись результативний нападник «Десни», а зараз тренер молодіжної команди, проводить індивідуальне заняття з одним із їхніх перспективних гравців.
«Як це може бути неважливо?» — каже він про відповідальність футболу перед місцевою молоддю. «Це дає їм можливість тренуватися, а не сидіти в підвалах та бомбосховищах. Ми виконуємо свою роботу як тренери: ми не можемо замінити їм батьків, але ми можемо трохи відволікти їх від усього цього. Краще так, ніж вони сидітимуть і думатимуть про те, чи не пролетів над ними щойно «шахед». Академія має бути маяком надії».
Чернігів продовжує бути під атакою, і цей факт підтверджується, коли за 10 хвилин їзди між базою клубу та центром міста над головою вибухає те, що схоже на російський безпілотник. Його збили місцеві засоби протиповітряної оборони серед білого дня; на щастя, ніхто не дізнається, чи був його цільовий пункт призначення неподалік, чи, можливо, за кілька десятків км у Києві. Власники ФК «Чернігів», Юрій та Микола Синиця, сприяли швидкому розвитку клубу, незважаючи на навколишню метушню, але їхнє бачення розширеного стадіону на 4000 місць може не втілитися в життя поки в регіоні не буде безпечно.
Однак мрія про кубкову славу не могла бути більш нагальною. Річний бюджет ФК «Чернігів» у розмірі £560 тис (33,22 млн грн) є найнижчим у їхньому дивізіоні.
«…але вони заслужили свій шанс зрівнятися з гігантами «Динамо». Близько 900 їхніх уболівальників, одягнених у жовте та чорне, будуть присутні всередині «Арени Львів»; три автобуси вирушили зі стадіону на світанку в середу», - резюмував Нік Еймз.
Кубок України - результати матчу
у Львові ФК «Чернігів» грав на рівних із київським «Динамо».
Рахунок: 1:3
"Хочу підтримати своїх. Наші футболісти - а це команда Першої ліги - вийшли у фінал Кубка України і грали достойно. Дякую, хлопці! Дякую тренерському складу. У першому таймі ФК «Чернігів» зрівняв рахунок - 1:1. Це унікальний випадок і вже велике досягнення: команда з Першої ліги забила у фіналі Кубка. Гідна боротьба.
Дякую президенту клубу Юрію Синиці за розвиток футболу. Чернігів гучно заявив про себе грою у фіналі Кубка України", - подякував команді голова ОВА В'ячеслав Чаус.
"Час Чернігівський" писав про таке:
