66-річна Світлана ПОПСУЙ, чернігівка, продає на «Привокзальному» ринку в Чернігові бурки та пінетки. Бурки — це такі шиті чобітки з теплої тканини з утепленням, щоб не мерзли ноги в холодну пору року. Можна ходити в квартирі, у хаті або по двору, чи до магазина. Носити на роботу, якщо дрес-код дозволяє. Для виходу на вулицю до бурок треба ще придбати калоші — водонепроникне верхнє взуття. З гуми або подібного. Інакше бурки промокатимуть і назбирають грязюки.
На прилавку і в ящику з товаром більше маленьких дитячих. Бурочки в Світлани Борисівни яскраві: червоні, фіолетові, зелені, сині, рябенькі. З різнокольоровою опушкою поверху.
Світлана шиє вдома.
— Сукно на бурки приносять знайомі або той, хто хоче обувку собі замовити. Пальто, яке вже не носять, спідницю шерстяну, жакет теплий. І сама купую, де що підвернеться. Беру шерсть або хоч напівшерсть.
Розміри є від найменшого.
Роблю лекала отакі, — показує картонну вирізку на 39-40 розмір. — Це зараз найпоширеніший жіночий розмір. Є вдома різні шаблони. Крою по них, вирізую. Коли є час, нашиваю всяких, і великих, і малих. А потім дивлюся, які розкупили, на які замовлення є. Переважно взимку шию, улітку-восени продаю.
Розглядаю бурки, які Борисівна викладає з коробки. Задники у всіх нашиті з натуральної шкіри.
— Так, зі шкіри практичніші. Менше рвуться, міцніші. І ще низ, де підошва, якщо просять, підшиваю шкірою. А ні — самі нашиють, як захочуть.
Підошву нашивати треба, щоб низ не протерся, як у шкарпетки, якщо носитимеш багато і без калош.
— Шкіру теж беру не нову: приносять старі піджачки, щось у секондах знаходжу. Розпорюю, крою заднички отакі, — трішки загинає край нашитого клаптика. Видно, що шкіра натуральна.
Усередині бурок тепле хутро, переважно штучне. Але є дитячі бурочки на овчині.
— Теж з беушних шуб, кожушків, — пояснює. — Якщо зі всього нового шити, дуже дорого коштуватимуть.
Поки покупців немає, Борисівна проводить інструктаж з пошиття бурок.
— Беру отаке лекало, — бере з прилавка картонку у формі валянка. — І точно за цією вирізкою викроюю зовнішній шар, з тканини. Шкіряний задничок пришивається зразу до цієї заготовки. Потім ватин під низ додається. На нього — хутряна підкладка. Ці два шари вирізаються більшого розміру, з напуском. Усе разом прострочується смугами. І потім ще вирізається отака тканинна смужка, щоб поєднати дві частини. Готові боки до неї пристрочуються, залишки теплої підкладки якраз закриють підошву. З вивороту ватин і хутро прошиваються по кругу вручну. І знову бурочка вивертається на лицьовий бік. Роблю накид, завертаю хутряну опушечку зверху. Отакий готовий виріб виходить.
— Ви швачка? — заглядаю всередину бурка.
— Будівельник, — здивувала жінка. — Машинка швейна в мене звичайна, «Подільська», 1961 року випуску. Із Сумської області, як і я родом. Мама колись бурки шила на дорослих, і мене навчила. З роботи пішла, не дотягнувши до пенсії. Були проблеми з ногою. Залишилась без роботи, почала плести пінетки (плетені товстою ниткою тапочки). А потім і бурочки шити.
— Скільки пар за день можна пошити, якщо нічого не відволікає?
— Маленьких пари три. І великі одні — покроїти і пошити. Ну може, і двоє.
Оці найбільші, — витягує з низу ящика бурки 42-43 розміру. — Минулого року по 250 такі продавала. Жіночі менші — 180-200 гривень. Дитячі — 100-130. Є на малюків до року-рік.
Покупці, які вже брали, ще до мене приходять. Діти сиділи в бомбосховищах у школах і садочках. Батьки купували теплі бурочки своїм діткам, щоб ноги там не мерзли.
Дитячі бурки не встигають зноситися. Передаються від старших меншим. Дорослі носитимуться два-три сезони гарантовано.
Цього року подивлюся, по чому матеріал вдасться діставати. З цього і ціну складу.
* * *
Ціни в секондах дійсно виросли. А багато магазинів б/в одягу закрилися. Зате в Чернігові багато з’явилося людей, охочих за так поділитися одягом, який уже не носять. Так от, як варіант, старі вовняні пальто несіть Борисівні. І з непотрібного одягу вийдуть потрібні бурочки.
Пінетки Борисівна плете гачком з грубої вовняної нитки. Продає — від 50 гривень.
Авторка: Олена ГОБАНОВА, фото автора
