На залізничній станції "Низківка" селі Воловики Корюківського району, на розбитих коліях — обгорілі цистерни. Уже пусті. На деяких видно написи: "БЧ" (державний оператор білоруських ліній), "Бензин", "Нефть", "Собственность ВТБ Лизинг".
"Сьогодні вранці на станцію Низківка Корюківського району з рф прийшов ешелон із соляркою для колон російськофашистських військ, які наступали з напрямку "ЧернігівСуми". На станції відпрацювали наші артилеристи та підірвали ешелон із паливом для армії окупантів. Очевидці повідомляють, що на місці станції море вогню", — писав 26 лютого Антон Геращенко, радник міністра внутрішніх справ.
Усього було 56 цистерн. Є відео вид цистерн зверху, і — бабах. Поцілив "Байрактар". А потім солярку розібрали. Це було те єдине хороше, що, як не дивно це казати, принесла на Чернігівщину війна. А так, звісно, наробила біди та лиха, відібрала чимало життів.
Під залізничними коліями в землі вириті ямки. Після того, як нарахувала сотню, збилась. Різних розмірів. Копали ямки, в них стікала солярка з розбитих цистерн. Потім уже черпали в тару. Місцеві кажуть, колір у дизпалива був незвичний, чорний.
Щоб потрапити до магазину, перелазили цистерни по драбині
— Коли їх підірвали, якраз із сином Олексієм були в дворі, біля сараю,— згадує події 26 лютого Ольга Христиченко. Її будинок на краю села, навпроти залізничних колій і розбитих цистерн. — Почули сильний вибух і повалив чорний густий дим. Після вибуху в двір забігли три красеня. «Так, — кажу, — куди?» — «Ми свої, із Щимеля. Хотіли солярки взять, а тут взрив». Паспорти показуйте. Так і не показали, втекли.
— Чому ви не виїхали? Кажуть, усіх попередили, місцевих евакуйовували.
— Хто був на своїх машинах, виїхали до родичів, знайомих. На день-два. Потім повернулися додому. Евакуаційні автобуси трохи поплутали точки. Приїхали не сюди, на станцію «Низківка», а в село Низківка. Воно кілометрів за п’ять від нас.
Вибухова хвиля дістала до будинку. І рвало ці цистерни добре. Горіло потім тиждень. Кажуть, що ніхто не постраждав, вікна всі цілі. А я покажу свої, — у будинку Ольги вікна заклеєні плівкою. — Спочатку на верх бочки не залазили, унизу є краники, звідти і набирали. Ходило там багато людей. Брали солярку, хто хотів і скільки хотіли. Хто собі, а хто на продаж. А чи правда, чи брехня. Розмови такі були. Казали, тоді навіть був В’ячеслав Чаус, голова ОВА, приїздив подивитись. Але я його особисто не бачила. Мені навіщо ті проблеми?
Того ж вечора, як бабахнуло, ми пішли до матері. Її будинок — за два кілометри від станції. Поки воно горіло, у неї ночували. Люди відкривали люки, — веде до побитих цистерн, показує, звідки брали паливо. — Черги стояли.
— Кажуть, за день по 200 літрів набирали.
— У перші дні було таке. Ті, хто набирав на продаж, попіднімалися. Приїздили велосипедами, машинами, тракторами, мотоблоками. З усіх окраїн: з Корюківки, Мени, найближчих сіл. Я собі не взяла ні грама солярки. Не з того тіста зліплена, красти не вмію. Та й не потрібна вона мені, заправляти нічого.
Черпали із цистерн, потім уже робили копанки, щоб у них зберігалася. Коли всі ямки повні стали, солярка текла рікою через дорогу, аж у сад.
Я гавкала тут більше всіх. Не через топливо. Нам перекрили прохід, — сміється. — Цистерни стали і не було ходу з одного боку села до іншого. Аби потрапити до магазину або сільради, перелазили через них по драбині. Дерев’яні, високі поставили з одного боку та з іншого. І велосипеди тягли на собі. Місяців зо три так перебиралися. А потім вже цистерни порозтягали на різні боки. У кінці літа, що могли, прибрали. А ці ще стоять і досі.
Улітку поліцейські приїжджали. На червоній машині. Щось ходили, розпитували.
Ішли з боку білорусі
— Вибух був один, але уламками пошкодило й інші бочки, — згадує Микола Юрченко, начальник станції "Низківка". — «Башмаками» відтягували пошкоджені цистерни, аби врятувати вцілілі.
Волонтери пере давали со лярку, бензин, інші нафтопродукти військовим у Чернігів, які боронили тоді нашу область.
Цистерни йшли з боку білорусі. Спочатку стояли у Сновську. Їхали до Бахмача. Того дня пригнали на станцію. Близько четвертої вечора вже горіли.
— Ви були на станції тоді?
— Ні. Подзвонили, сказали евакуюватися. Кого встиг — повідомив. В інтернеті навіть ролик є, на якому видно, як до цих цистерн під’їжджає машинка і вони вибухають. Потім ця машинка їде в невідомому напрямку. 56 цистерн. Із них 51 із дизпаливом. В інших було добриво.
Наскільки мені відомо, воно було українське, наші вагони. А звідки йшло, не знаю. Документів тоді не було, аби глянути.
Зараз на станції стоїть 20 цистерн. Пошкоджені вогнем. Якщо до них підійти ближче, то видно, що пошкоджені й колії. Перевозити не можна, дорогою розсиплються і зроблять ще більшу шкоду.
— Скільки гасили палаючі цистерни?
— Коли горить дизпаливо, воду лити на нього не можна. Пожежники, військові, тероборона приїхали. Гасили, якщо полум’я перекидалося на траву, підходило до хат чи інших споруд.
— 36 куди поділи?
— Їх забрали для потреб української залізниці. Зараз за цією справою ДБР відкрило кримінальне провадження. Місцевих допитує поліція. А чому, для нас незрозуміло. Інформацію про розбиті ворожі цистерни оприлюднив Генштаб. Тоді нікому до них діла не було, ніхто охороняти не хотів. А зараз шукають, хто винний?
* * *
— Процесуальне керівництво здійснює Київська міська прокуратура, — повідомила Наталія Мелень, речниця управління ДБР у Чернігівській області. — Відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 437 (планування, підготовка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій). Слідчі територіального управління ДБР Києва ініціювали арешт 51 залізничного вагона-цистерни, власності республіки білорусь, що перетнули кордон з Україною 23 лютого. Після вторгнення вони фактично забезпечували логістику окупаційно-російських військ, що наступали в напрямку Чернігів – Суми. Цистерни були заповненні трьома тисячами тонн білоруського та російського дизельного палива. Продукція начебто призначалась нафтокомпаніям, що входять до сфери впливу Медведчука.
Після звільнення Чернігівщини від російських загарбників слідчі ДБР ініціювали клопотання до Печерського районного суду про арешт виявленого майна. Наразі ДБР вживаються заходи з передачі вилученого агентству з розшуку та менеджменту активів, а надалі — Збройним силам України. Деякі з цистерн після вдалих бойових дій ЗСУ дещо «пошкоджені», але після висновків експертизи та ремонту теж підуть на потреби держави.
"Час Чернігівський" писав про інший випадок, коли на користь України вилучили цистерни із паливом: На Чернігівщині заарештували 50 цистерн із білоруським паливом.
