У громадах Чернігівщини прощались із захисниками, які загинули на російсько-українській війні.
39-річний Сергій Гладкий народився в Києві. Працював в охоронній компанії. Проживав з родиною в Новій Басані Ніжинського району.
Служив з 17 серпня 2024 року у 241-й окремій бригаді територіальної оборони. Був навідником-оператором.
Загинув 11 грудня 2024 року біля села Успенівка Покровського району Донецької області. Понад рік Сергій вважався зниклим безвісти. Рідні не втрачали надії, чекали, вірили в його повернення. У захисника залишилися батьки та донечка Вероніка. Поховали в Новій Басані.
* * *
32-річний Роман Вовкодав з Ніжина. З 1 березня 2025 року чоловік вважався зниклим безвісти. Однак результати ДНК-експертизи підтвердили, що того дня він загинув поблизу села Мала Локня Курської області РФ. Майже півтора року рідні жили надією та чекали на нього. Попрощалися з бійцем у Ніжині.
* * *
25-річний Вадим Харчук з села Мрин. Працював на «Новій Пошті» в Броварах. З 2020 року проходив строкову військову службу, мав повернутись у квітні 2022-го. Але був демобілізований лише в травні 2024 року. Працював у столиці таксистом. Жив там зі своєю коханою Лізою. У березні 2026 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Пройшов навчання на Миколаївщині. Потім скерований на харківський напрямок. Був оператором БпЛА.
13 серпня 2026 року старший солдат Вадим Харчук помер у лікарні. Внаслідок поранень, яких зазнав у ДТП на службі в районі села Дослідне Чугуївського району Харківської області. Поховали захисника в Мрині.
* * *
34-річний Олександр Лобода з Прилук. Служив з 2022 року. Загинув 9 квітня 2024 року поблизу села Новокалинове Покровського району Донецької області. Понад два роки рідні чекали на повернення. Та експертиза підтвердила: воїн загинув. Поховали захисника в Прилуках. У нього залишились дружина та дві доньки.
* * *
39-річний Віталій Стромець народився на Черкащині. Згодом родина переїхала до Слабина Гончарівської громади. Працював на будівництві, займався ремонтами. У червні 2025 року чоловік долучився до ЗСУ. Служив у 225-му окремому штурмовому батальйоні, підрозділі «Шквал». У підлітковому віці його називали Банан. А вже у війську Віталію дали позивний Вентік — скорочено від його імені. Саме під цим позивним його знали та пам’ятатимуть побратими. Загинув боєць 20 січня 2025 року. Поховали в селі Жеведь Гончарівської громади.
* * *
50-річний Сергій Самусь з Козельця. Працював хірургом у КНП «Київська міська клінічна лікарня №8». 20 січня 2026 року прийнятий на військову службу Оболонським РТЦК та СП Києва.
22 серпня 2026 року в районі села Нижня Сироватка Сумського району Сумської області старший лейтенант помер. Поховали Сергія Самуся в Козельці. У нього залишився брат.
* * *
43-річний Олег Христич народився в селі Семиполки Київської області в багатодітній родині, де зростало п’ятеро дітей. Дитячі та юнацькі роки провів у селі Ганнівка Макіївська громада. Одружився, виховував двох дітей.
У 2022 році, з початком повномасштабної війни, пішов воювати. Служив у танкових підрозділах механіком, водієм танкового взводу. Брав участь у найтяжчих боях, неодноразово виїжджав на небезпечні завдання. Під час війни пережив важкі втрати — відійшли у вічність його батьки. Воював разом з братом, який і сьогодні продовжує захищати Україну.
Загинув Олег Христич, молодший сержант, 11 березня 2026 року в районі села Піщане Сумської області.
* * *
33-річний Руслан Бульда з Ніжина. Загинув 2 серпня 2026 року. Поховали захисника на Алеї Слави в Ніжині.
* * *
32-річний Олександр Воробей з Ніжина. Син протоієрея Віктора Воробея, благочинного Бахмацького церковного округу. Служив з 17 червня 2024 року.
11 серпня загинув у Донецькій області. Окрім батьків, в Олександра залишились дружина та немовля.
* * *
32-річний Олександр Ткаченко народився в Росії. Коли йому було три роки, родина переїхала до Козельця. Працював у ТОВ «РОЗЕТКА УА».
Загинув поблизу селища Чумацьке Покровського району Донецької області 6 листопада 2024 року. Майже два роки рідні чекали солдата додому. Лише 11 серпня 2026 року родина отримала страшну звістку: за результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель. У солдата залишилися дружина, мати, сестра та бабуся.
* * *
49-річний Віктор Мазур з Кіптів. Працював головним інженером у будівельній сфері. У перший день повномасштабного вторгнення Росії став до ЗСУ. Боронив Чернігівщину. Після визволення області продовжив військову службу. Був капітаном, заступником командира 1-го батальйону ТрО. Брав участь у запеклих боях, зокрема в Серебрянському лісі та на лиманському напрямку.
Свій останній бій воїн прийняв на Сумщині. У захисника залишилися дружина, донька, батько та сестра.
* * *
24-річний Сергій Коломієць з селища Ладан. Працював зварювальником у Кривому Розі. У 2024 році уклав контракт та продовжив службу у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. З лютого 2025 року Сергій вважався зниклим безвісти.
* * *
28-річний Костянтин Ященко з села Ямище Ріпкинської громади. Загинув 14 червня 2026 року на донецькому напрямку. Костянтина відспівали в чернігівському Катерининському кафедральному соборі. Поховали військового на кладовищі рідного села.
* * *
41-річний Роман Денисенко з села Білорічиця Сухополовʼянської громади. Мав звання молодшого сержанта. Вважався зниклим безвісти з 13 липня 2024 року. У серпні 2026 року стало відомо, що військовий загинув поблизу Олександрівки на Донеччині.
* * *
48-річний Микола Дубовик з села Омелянів на Козелеччині. Працював водієм у фоп «Грузоперевезення». 26 листопада 2024 року мобілізований Печерським районним ТЦК та СП Києва.
Загинув через пів року, 26 квітня 2025 року, біля села Ступочки Краматорського району Донецької області. Вважався зниклим безвісти.
Лише 26 серпня 2026 року родина дізналася: за результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель Миколи Михайловича.
Удома на захисника чекали дружина, донька, батько, сестра та брати.
* * *
30-річний Сергій Криворучко з села Хотинівка Мринської громади. Працював у Києві в цеху комплектації електрообладнання. Потім — на інших підприємствах столиці. 28.08.2022 року Сергія Криворучка мобілізували. Служив у 65-й бригаді радіорозвідувальних військ на запорізькому напрямку. Удома чекали батьки та сестра.
20 серпня 2026 року біля села Юрківка Оріхівського району Запорізької області загинув. Поховали воїна в рідному селі.
* * *
50-річний Олег Радченко з Борзни. Працював на різних роботах у Борзні та Києві. Виховав двох синів. Після початку повномасштабної війни чоловік долучився до війська. 6 вересня 2024 року загинув. Майже два роки захисник вважався зниклим безвісти. Попрощалися 30 серпня 2026 року в рідній Борзні. Поховали на місцевому кладовищі.
* * *
49-річний Анатолій Жовтун з села Понори Талаївської селищної ради. Помер 15 серпня 2026 року в районі села Миколаївка Новгород-Сіверського району. Поховали бійця на кладовищі рідного села.
* * *
46-річний Олександр Лошка з села Українське Куликівської громади. Помер 29 серпня 2026 року після тяжкої хвороби. Поховали бійця на кладовищі рідного села.
* * *
42-річний Роман Сердюк з селища Дігтярі Срібнянської громади. Працював на різних роботах. Загинув третього серпня 2026 року. Попрощалися з воїном у Срібному, поховали в Дігтярях.
* * *
36-річний Леонід Ялижко з Гмирянки Ічнянської громади. Працював на Ічнянському заводі сухого молока та масла. Служив з 17 вересня 2024 року стрільцем-снайпером.
Загинув 27 січня 2025 року поблизу села Андріївка Волноваського району Донецької області. Півтора року вважався безвісти зниклим. Поховали воїна в серпні 2026 року у Гмирянці. У нього залишилися дружина, два сини, мати та брат.
* * *
39-річний Павло Рябець з села Наумівка Корюківської громади. Працював у наумівській школі. У червні 2023 року долучився до ЗСУ. Загинув 18 березня 2025 року на курському напрямку. Поховали воїна в Наумівці.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО
- На Чернігівщині попрощалися із 35-річним захисником - був сиротою, опізнали за ДНК-експертизою. У громадах - втрати
- Батько та син зникли безвісти. Тіло батька повернули під час обміну. У громадах - втрати
- Народився в рф, виховувався в сиротинці, загинув за Україну. У громадах втрати
- Кращий захисник футбольної команди воював на Донеччині. У громадах втрати
- Загинув на Дніпропетровщині: у громадах втрати
- Після поранення втратив руку: Павлу Лепеню з Городні сниться Нью-Йорк
- Зідан загинув під Краматорськом: у громадах Чернігівщини втрати
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
