Родина Власенко тиждень, як переїхала в Прилуки. Шукають шафи, дивани, ліжка, меблі. Бо в хаті нема нічого.
— Отримали сертифікат за свій дім у Соснівці на Сумщині, — каже Наталія ВЛАСЕНКО, пенсіонерка. — Жили за три кілометри від кордону з Росією. Тримали дві корови, коня, свиней, більше сотні курей. Скільки велика війна триває, стільки в нас і гатили. 1 жовтня минулого року згорів наш будинок.
Приїхали до сина в Глухів. Він воює. Невістка з двома внуками там живе. Орендують хату.
Купили дім у Прилуках. Переїхали тиждень тому. Наче хата і нічого. Але пуста. Ні туалету, ні умивальника.
Дзвонили, пропонували купити стінку. Вона велика — не треба. Хоча б два дивани нам. Ліжка тут є. Металеві сітки продавлені до підлоги. Підклали дошки. А вдома в нас було все. Посуд є: шість тарілок купили. Стільки і ложок. Скільки двом треба? Каструлі подарували сусіди, коли їхали з Глухова.
Повноцінний ремонт з нашими коштами не зробимо. Чоловік Юрій — інвалід другої групи. Онкологія. Нема гортані. Не розмовляє. Працювали, заробляли, щоб на старості років залишитися без нічого. Місто для нас чуже, нікого не знаємо. Де що шукати?
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Росіяни спалюють обійстя за обійстям: люди виїжджають, а ціни на житло злітають в рази
- Жінка з Чернігівщини переїхала з прикордоння з трьома дітьми та племінником: як облаштувалися в новій громаді
- У Сосниці відкрили модульне містечко для внутрішньо переміщених осіб: перші мешканці з Семенівки та Донеччини
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
