Говоримо із Оленою Слезко про те, як педагоги справляються зі стресом у наш непростий час, як зростають професійно і що змінилось у стосунках з батьками та учнями за останні роки.
Олена Слєзко - заступниця директора ліцею №15 із навчально-виховної роботи.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Ми в нашій передачі неодноразово розповідали про те, як учні пристосувалися до навчання в умовах війни. Але не забуваємо і про педагогів. Тому сьогодні говоримо саме про них із заступницею ліцею №15 у Чернігові Оленою Слєзко у передачі «Наші люди».
– Як педагоги пристосувались до умов роботи у воєнний час?
- Із початку повномасштабного вторгнення РФ ми зіштовхнулися з викликами. Це, по-перше, повітряні тривоги. Коли педагоги, учні втрачають час робочого уроку, спускаються в укриття, бо, на жаль, у нас в укритті не можна забезпечити продовження уроку. Втрачається час педагога для того, щоб він зміг виконати свої професійні обов'язки. Втрачається час учня для опанування навчальної програми, отримання нової інформації і таке інше. Ще одним викликом, особливо це 2022 -2023 навчальний рік, стало відключення електроенергії. 30% педагогічного складу нашого зіштовхнулося з тим, що електроенергія відключалась під час роботи вдень, а після завершення робочого дня відключалась ввечері вдома. І це забирало дуже багато часу, стресувало, нервувало вчителів, тому що для дистанційної форми навчання потрібен час на підготовку вчителя, доступ до мережі Інтернет. І виходили як? На власному мобільному інтернеті, жертвуючи власним часом, тому що є час для сну, для приділення уваги своїй родині. Тобто ці отакі складові, вони заважали життя радісно сприймати, свою роботу і таке інше.
Інша проблема: знаходження учнів в різних закордонних країнах, робота педагога з учнями в різних часових поясах. У нас в ліцеї ми змогли сформувати чотири дистанційні класи, тобто із паралелі учнів виокремили і створили окремий дистанційний клас для того, щоб забезпечити їх саме україномовним компонентом освітньої програми. І зрозуміла складність роботи в цих дистанційних класах. Це можна перевірити, поговоривши з будь-яким педагогом не тільки нашої школи, але і, думаю, всієї України. Діти, які знаходяться за кордоном, відвідують навчальні заклади в день. І виходить, що для опанування української програми у них залишається час або ввечері, або на вихідних. Що роблять наші педагоги? Жертвують власним часом, знову ж таки, для того, щоб була змога вийти в ефір у них була ввечері. Для того, щоб таким способом порозумітися, встановити контакт з дітьми і виконати вже відповідно навчальну програму.
– Як педагоги справляються зі стресом?
- Є робота практичного психолога в навчальному закладі, яка забезпечує не тільки напрямок роботи з учнями, але і напрямок роботи з педагогами. Тому відповідно на осінніх, зимових, весняних канікулах, сподіваємося, і на літніх, у нас також будуть тренінги з психоемоційної рівноваги. Це підтримка і перезавантаження своєї особистості для того, щоб врівноважити ситуацію.
– Чи вдається подолати падіння рівня знань у учнів?
- В ліцеї №15 прописана ціла програма «Подолання освітніх втрат», відповідно до якої на кожній паралелі класів до програми навчальної розписано для класу, які теми можна ущільнити і яким чином це зробити.
Ще один спосіб є, коли хворіє якийсь вчитель, інші вчителі-предметники просять поставити їм заміну уроків для того, щоб надолужити вивчення навчального матеріалу. Виклик є в тому, що збільшився відсоток учнів, в яких спостерігається падіння мотивації. І паралельно збільшився відсоток батьків, які освіту сприймають як розважальний контент. І виходить, що педагогу потрібно все ж таки об'єднати науку і розвагу для того, щоб підняти ту ж саму мотивацію дитини. У допомогу педагогу інтерактивні технології, які користуються популярністю учнів.
– Про різні «покоління» вчителів
- Я так скажу, кожна людина відрізняється від іншої. Ми всі різні. І у кожного нас свої є переваги, є недоліки. Якщо взяти молодих спеціалістів, то за своїм власним спостереженням, то точно можу сказати, що вони більш мобільні, швидше адаптуються, пристосовуються до змін, особливо якщо це зміни формату навчання. Якщо ми візьмемо досвідчених педагогів, так, тут досвід, критерії оцінювання, вже вироблена своя програма, за якою він іде, досконало знання навчальної програми і, відповідно, вже відпрацьовані техніки і прийоми взаємодії з учнями.
До речі, хочу згадати саме 2022-2023 рік, коли працювали без світла. І молоді спеціалісти відвідували уроки досвідчених вчителів щоб подивитись, як працювати без світла. Тому що був даний повноцінний урок досвідченим педагогом без інтерактивних технологій. Звичайно, ми всі звикли до цих технологій. Це тільки плюс навчальному освітньому процесу.
Тому - вони всі різні, і молоді спеціалісти, і досвідчені педагоги. Але, напевно, у взаємодії виходить той освітній процес, який ми маємо.
– Як педагог може професійно зростати в сучасних умовах?
- Проблема кадрового голоду. Він зараз легенький, я так думаю, що буде збільшуватися з часом. Мова про невеликий відсоток молодих спеціалістів, які приходить працювати в навчальний заклад. Деякі студенти, які у нас проходять практику, говорять про те, що отримають педагогічного освіту, але оберуть іншу професію. Вони говорять, що причина – невелика заробітна плата, не хочуть працювати з учнями і їх батьками.
– Як педагог може професійно зростати в сучасних умовах?
- Взагалі, професія педагога – це те, що професійне зростання в усіх умовах і постійне, я б сказала, не зважаючи ні на що. Тому що учні – це той контингент, з яким ти здобуваєш щось нове кожен раз, вони інші, і в них вчишся. Але тут я точно можу сказати, що і Міністерство освіти і науки України зробило все для того, щоб професійне зростання педагогів відбувалося постійно. Постанова №800 від 2019 року говорить про те, що педагог може підвищувати свою кваліфікацію у будь-якого суб'єкта освітньої діяльності за різними напрямами. І отут саме дистанційний формат розширив можливості педагогів. Чому? Тому що не треба брати відрядження, виїжджати кудись на наукову конференцію чи вебінар.
Ще один шлях підвищення кваліфікації педагога – це безпосередньо обмін досвідом. Існують проєкти, такі як «Медіаграмотність для освітян». Це також професійне зростання вчителя.
– Що змінилось у взаємодії між батьками та педагогами?
- Якщо ми говоримо про зміни взаємодії між батьками, як представниками освітнього середовища, і педагогами, то чітко бачимо тенденцію, знову ж таки, негативну, як на мій погляд. Збільшується відсоток батьків, які інертні до навчального процесу школи. Але в той же час золотий осередок – це батьки, на яких можна розраховувати. І вони в позитивній взаємодії з класним керівником, вчителями-предметниками. Можна точно сказати, що освітній процес став більш відкритий для батьків. У нас на зустрічах з батьками присутні вчителі-предметники, з якими можна поспілкуватися про їх вимоги, про якісь тенденції, про те, що не виходить у дитини, і таке інше.
Є ще один елемент взаємодії Звичайно, всі ми підтримуємо ЗСУ. І виховний аспект, ось ці ярмарки благодійні, які ми влаштовуємо, і допомога батьків неоцінена.
Також, коли ми запускали очний формат навчання, батьки теж самі допомагали облаштувати укриття ще до того, як ми виграли ґранти для того, щоб його відремонтували. Можу чітко сказати, що на батьків можна покластися. Відсоток великий позитивної взаємодії. Освітнє середовище – це включення трьох компонентів, і учні, і батьки, і вчителі. Всі працюємо заради однієї цілі. Але є невеличкий відсоток, коли батьки більш інертні.
Автори: журналіст Арсен Чепурний, камера Дмитро Фальчевський
* * *
Дивіться також:
