Говоримо із в.о. генерального директора чернігівського центру сучасної онкології Олександром Заїкою про різницю між вітчизняною і європейською медициною, різні види онкології, відновлення онкоцентру і не тільки.
Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Привіт, друзі! Сьогодні говоримо про онкологію із виконувачем обов'язки генерального директора Чернігівського центру сучасної онкології Олександром Заїкою у передачі «Наші люди».
– Розкажіть про шлях у медицині
– Після проходження інтернатури з 1994 по 1996 року в обласній Чернігівській лікарні, я перейшов і закінчив інтернатуру вже в онкодиспансері. У 1997 р. я почав працювати лікарем-онкологом у Чернігівському онкодиспансері. Вже мав досить великий стаж , коли став завідувачем поліклінічного відділення у 2015 році. Тоді я вже був хірургом-онкологом із вищою категорією. У 2021 році я був призначений в.о. генерального директора Чернігівського онкоцентру. Адже в 2019 році він перейменований в Чернігівський медичний центр сучасної онкології.
– У чому різниця між онкодиспансером і центром сучасної онкології?
– «Диспансер» – це таке радянське розуміння, коли спеціалізовану допомогу надавали в певних закладах, і там диспансеризація була хворих. «Центр» - це більш європейська практика, це місце, де концентрується надання спеціалізованої допомоги передовими технологіями із сучасним обладнанням.
По такому принципу перейменували, ще коли Валерій Зуб був директором (нині – народний депутат від «Слуги Народу» - ред.). Ми одні з перших в Україні, які перейменувались.
– Про українську і європейську медицину
– Ми бачимо, яке надання допомоги в Європі, адже люди повертаються з різними відгуками. В більшості вони не такі позитивні, як ми очікували. Тому що очікування надання спеціалізованої допомоги там достатньо велике в часі. Хворі записуються за два-три місяці, чекають обстежень, приміром, КТ чи МРТ. А у нас це протягом десяти днів вже робиться. Тому мені здається, доступність нашої медицини набагато вища, ніж в Європі. Технічна забезпеченість у нас набагато нижча, ніж в Європі. Надання екстреної медичної допомоги, коли людину привозить карета швидкої допомоги, чи парамедики доставляють, то там повний спектр сучасних методик, ангіографії, МРТ, все. А якщо це планова спеціалізована допомога, там складніше. Така ж сама система, як і у нас: через сімейних лікарів, очікування, але там розтягнуто це в часі. Наші пацієнти так не звикли. І вони навіть до нас повертаються зараз і кажуть: у нас тут це скоріше. Але технічно, звичайно, ми ще відстаємо. А по доступності ми набагато ближче до людей, ніж європейська медицина.
– Чи вдалося відновити пошкодження, завдані російськими обстрілами?
– Нам все вдалось відновити. Моя команда, з якою ми почали після блокади Чернігова працювати, зробила чотири проекти, які подали в міністерство на платформу United. Вони нам допомогли з фінансуванням, повністю відремонтували всі пошкодження, які були нанесені нашому закладу. Слава Богу, не було критичних. Відремонтували дахи, замінили всі вікна, які повилітали майже всюди, поміняли ще багато старих дерев'яних рам. Ми все це замінили по грантовій програмі, який надала. Будівельники все якісно досить виконували. Тому на сьогоднішній день ми виглядаєм краще, ніж до війни. Але ще досить багато проблем. Якщо зовнішній вигляд ми відновили, то ще залишається питання ремонту відділення.
– Про корупційні скандали в онкоцентрі
– Справа в тому, що медицина весь час знаходилась в обмеженому фінансуванні. Дуже часто пацієнти і заклади співпрацювали з благодійними фондами, де пацієнти сплачували якісь кошти для того, щоб проходити лікування. Я не можу сказати, що це порочна така практика, тому що в ті часи – до реформи 2020 року - заклад завдяки цьому і виживав. Він виживав завдяки пацієнтам, які допомагали закладу вижити.
Але в певні часи, вже після 2020 року, відбулися зміни, які вимагали переформатування фінансування, налагодження звʼязків із Національною службою здоров'я України (далі – НСЗУ). Це була система становлення нового фінансування. І правоохоронні органи в цей час знаходили якісь нюанси, які, на їхню думку, не відповідали законності. Тому заклад страждав від цього. І зараз у нас ще йдуть деякі дебати і в судах з цього приводу.
Але на сьогоднішній день ми повністю перелаштувалися після реформи системи. Наш основний партнер – НСЗУ. На сьогоднішній день ми взагалі відмовились від співпраці з будь-якими фондами, чи благодійними.
І на сьогоднішній наша задача повністю забезпечити безкоштовне лікування, обстеження пацієнтів.
– Кількість онкохворих зростає чи падає?
– Останні новини, де королівської родини з Великобританії торкнулась онкологія - мабуть ви про це все чули. Тому захисту від цієї хвороби ні в кого, як ви розумієте, нема. Це одна із основних причин смерті людей. Всі наукові провідні фахівці працюють над створенням сучасних ліків. Кожен рік ми маємо збільшення онкологічних хвороб на 1-2 %.
Чим старіше покоління, тим більше онкології додається. Це, до речі, проблема і нашого регіону, бо у нас область демографічно кризова. У нас дуже багато людей похилого віку. Тому показники захворюваності в Чернігівській області більші, ніж в Україні. І цей показник постійно збільшується. Чому це відбувається? Це екологія, харчування, зовнішні фактори. Кардинально нічого не можна змінити. Тому медична спільнота рухається до активної профілактики. Це і пропаганда здорового способу життя.
А ще є активна форма профілактики - раннє виявлення. І це один з основних моментів, де ми можемо дійсно зупинити хворобу або навіть її вилікувати, зафіксувавши на ранньому етапі.
Якщо 20 років тому ми на облік брали біля 2000 пацієнтів, то за 2023 рік - 4100 пацієнтів.
– Які види онкології найбільш розповсюджені?
– Для чоловіків найбільша проблема це онкологічне захворювання бронхолегеневої системи. Як ви розумієте, 80% курців у цій категорії. Можна зменшити показник, але треба пропагувати зменшення куріння. Потім для чоловіків йдуть такі хвороби: товстий кишківник, передміхурова залоза, рак шлунку, рак шкіри. А для жінок перше місце дуже давно уже отримує рак молочної залози - і по смертності, і по захворюваності. У жінок ще поширені такі: рак тіла матки, рак яєчників, рак шкіри, і знову ж таки рак товстого кишківника. Особливості харчування, особливості продуктів, зловживання алкоголем – все це підвищує ризик раку кишківника..
– Чи відчуваєте різницю у різних поколіннях лікарів?
– Однозначно. Зараз я намагаюсь молодих лікарів призначати заступниками. І там де я їх призначаю, я бачу, наскільки прогресивно розвивається відділення. Тому що після трансформації в електронну систему охорони здоров'я, коли ми законтрактувалися з НСЗУ, в нас дуже велике значення має робота в комп'ютерних системах. І тут, звісно, що молоді лікарі, вони більш активні, їм більш зрозуміло. Що стосується покоління старшого, то, чесно кажучи, стомлює ця робота людей. Тому оця різниця в сприйнятті, в легкості, в цифрових технологіях, де молодь зараз рухається дуже швидко, вона надає переваги молодим лікарям.
Зараз я оперую менше, тому що в мене функції адміністративних дуже багато. І все менше часу в мене залишається на хірургію. Але навіть коли я не буду директором, це моя буде робота. Тому я намагаюсь практикувати, як тільки є час. До мене звертаються пацієнти, і я намагаюсь їм надати допомогу.
– Про реформу медицини
– Особисто моє ставлення однозначно, що ця реформа навіть у воєнний час вивела медицину на новий рівень. Не все є просто, але якщо правильно організувати роботу з НСЗУ, то буде і нормальне фінансування, і буде можливість розвивати заклад. Дуже складно працювати, вимагає зусиль від цієї моєї команди. У нас і юридичний відділ вже навіть є, раніше потреба була мінімальна, а зараз цей відділ один з основних, який підстраховує це всі питання.
Тому я ставлюсь позитивно. Якщо це буде працювати так, як працює, я думаю, медицина буде розвиватися однозначно. А після перемоги, я думаю, у нас буде стрибок вперед. Наші партнери бачать, як ми під час війни навіть виживали і розвивалися.
* * *
Дивіться попередні випуск и програми:
