90% пошкоджених будинків і половина - повністю знищені. Є вулиці - на яких суцільні фундаменти. Мова йде про селище на Чернігівщині Бакланово-Муравійка.
Жителі туляться по сусідах, розбирають згарища, чекають на комісію, яка опише майно. Але ніхто поки не обіцяє погорільцям компенсації, війна закінчиться, хіба що тоді.
На згарищі копирсаються чоловік і жінка, розбирають завали і шукають уцілілі речі. Цей будинок Василь і Людмила будували власними руками. Все що заробляли - вкладали в оселю, мальовничий садок і город. Ідилія проіснувала 15 років.
- Ми вели газ, воду, у нас була ванна викладена плиткою, меблі нові. Усе брали в кредит і ось на сьогоднішній день все згоріло, а кредит треба виплачувати. З банку дзвонять: будь ласка, платіть, - каже Людмила.
Оселя подружжя опинилась у траєкторії ворожих снарядів. Скалки побили усю городину і дерева, переорали поле і влучили у дім. І таких будинківі у цьому селі - більшість.
- Вони кожного дня йдуть на оте попелище, копошаться там, засадили городи, бо не можуть залишити все це напризволяще, - каже Наталія Петриковська, староста Бакланово-Муравинського старостинського округу.
Цілі вулиці знищені артилерією окупантів. У когось лишились димарі, у когось фундамент. Тітка Зіна чекає на комісію. Десь селом ходять чиновники, описують пошкодження.
Коли почалась війна Зінаїда втекла у Чернігів, думала там безпечніше. Пережила пекло, повернулась і жахнулась: її хата тримається на чесному слові. Дірки, перекошені стіни, ні одного вцілілого вікна.
Сільські чиновники описують все, що бачать і фотографують. Говорять, з людьми, як психологи але зарадити поки нічим не можуть - чекають грошей від держави.
- Ми складаємо акти обстеження. Після цього помешкання має ще обстежити комісія з фахівців і визначити суму збитків, - коментує Наталія Халимон секретарка Куликівської селищної ради.
У жінки на ім'я Катерина - у дворі лежить касетна ракета від "Урагану". Як лишились живим і гадки не має, від страху усе кинули і почали тікати. Корова бабусі Катерина - Малишка простояла у стайні місяць, сама отелилась і вижила, її через день годував син хазяйки.
Усе що було у дворах селян - автомобілі, комбайни - згоріли. Чим обробляти землю бабуся Катерина не знає. Її сусіди самотужки закидали вирви від снарядів.
Село принишкло. Бо на кордоні з того боку знову почали гатити з мінометів. Люди - не нарікають, кажуть якось житимуть. Головне - вже добити окупантів, щоб потроху почати відбудовуватись і жити без страху.
Джерело: ТСН
