1 жовтня 2022 року Україна долучилася до Конвенції про процедуру спільного транзиту, що започаткувало здійснення міжнародних торгівельних операції з використання Нової комп’ютеризованої транзитної системи (NCTS). Бізнес називає цю систему просто і влучно «митний безвіз». До речі, це зобов’язання України в рамках виконання Угоди про асоціацію з ЄС.
«Митний безвіз»: як це працює
Україна стала 36 учасницею конвенції разом 27 країнами ЄС, 4 країнами Європейської асоціації вільної торгівлі, Великобританією, Туреччиною, Північною Македонією і Сербією.
Якщо говорити простою мовою, «митний безвіз» це спрощення митних формальностей і логістики з країнами учасниками. Вся процедура зовнішньої торгівлі відбувається за єдиною декларацією Т1 та з покриттям однією фінансовою гарантією, а суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), які отримають авторизаційні спрощення, зможуть відправляти продукцію без пред’явлення митним органам.
За даними Державної митної служби України, за перший рік функціонування «митного безвізу» було оформлено майже 24 тис. декларацій. Найбільший приріст користувачів до системи NCTS був у квітні – травні, а також відбулося відчутне пожвавлення впродовж вересня 2023 р.
Втім приєднання до Конвенції викликало ряд труднощів серед підприємств, які торгують з ЄС. Це стало зрозуміло із глибинних інтервʼю, які у квітні – жовтні 2023 р. ГО «Асоціація регіональних ЗМІ» проведа з представниками бізнесу, брокерами, Чернігівської митниці і торгово-промислової палати.
За інформацією від Чернігівської митниці, 13 жовтня 2022 р. було оформлено першу транзитну декларацію Т1, а 19 жовтня вантаж успішно дістався до Королівства Нідерланди. Проте, протягом року суб’єкти ЗЕД Чернігівщини не надто активно користувалися перевагами «митного безвізу».
Найбільше переваг від оформлення декларацій Т1 отримують підприємства, які мають статус Авторизованого економічного оператора (АЕО), авторизованого експортера або авторизованого вантажовідправника. Однак, процедура отримання авторизацій для більшості підприємств є складним, а подекуди і неможливим завданням. Про це яскраво свідчать статистичні дані – станом на 6 листопада 2023 р., серед усіх підприємств України, статус АЕО отримали лише 12 суб’єктів ЗЕД.
Чому бізнес вичікує?
Однією з пересторог для бізнесу є те, що правилами отримання авторизацій передбачений ПОВНИЙ доступ державних органів до бухгалтерських документів підприємств. А бізнез каже, що не відчуває 100 % гарантії, що комерційна інформація, в першу чергу, про постачальників, не буде передана третім особам.
Наступна проблема полягає в тому, що при експорті в режимі «митного безвізу», вантаж повинен транзитом проходити через кордон. Натомість, з польського боку, регулярно проводиться митний огляд.
Траплялися непоодинокі випадки, коли необхідно було проходити перевірки фітосанітарної і ветеринарної служб, причому для товарів, які за своїм складом не підпадають під такого роду перевірки.
Крім того, у вересні – жовтні зросла кількість випадків, коли польські митники відмовлялися приймати декларації Т1 видані в Україні. Підставою були помилки при оформленні, без жодних додаткових пояснень. Натомість, коли водій оформлював такий самий документ у польського брокера (вартість послуги складає 140 злотих), всі помилки і претензії раптовим чином зникали. Для порівняння, на кордоні з Румунією, нічого подібного учасниками дослідження зафіксовано не було.
Іншою причиною, що стримує суб’єктів ЗЕД від використання системи спільного транзиту, є висока вартість фінансової гарантії і послуг організації гаранта. Звичайно, підприємство може самостійно виступити фінансовим гарантом, однак це потребує значних обігових коштів. За таких обставин, більшість експортерів може забезпечити поставки лише не великих партій товару, а от системна робота у великих об’ємах – неможлива. Ускладнювало ситуацію і те, що впродовж тривалого часу не було чітких роз’яснень, щодо механізму розрахунку суми гарантії.
8 травня 2023 р. у найбільших пунктах пропуску був запущений режим електронної черги. За результатами роботи сервісу від бізнес поки що тільки позитивні відгуки. Проте, певний час сервіс не був синхронізованим з системою NCTS. Відповідно, суб’єкти ЗЕД спочатку оформляли звичайну експортну декларацію, потім реєструвалися в Єчерзі і тільки після прибуття на кордон, могли скористатися «митним безвізом».
Читати також: Експорт зріс на 30%, імпорт на 10%: з ким і чим торгує Чернігівщина
«Митний безвіз» та імпорт
Щодо імпорту в режимі «митного безвізу», то тут теж не все однозначно. Справа у тім, що чимало європейський підприємців відмовляються оформлювати декларації Т1 до пункту призначення товару, наприклад, до Чернігова.
Підставою є те, що в Україні йдуть бойові дії і вони не бажають власним коштом перекривати зобов’язання (фінансові гарантії) нашою територією. Тому, більшість декларацій Т1 втрачають свою чинність ще на кордоні.
Також, на думку учасників опитування, повний перехід до системи NCTS може призвести до зменшення надходжень митних зборів у внутрішніх митницях. Через необхідність обов’язкового пред’явлення товару митним органам, великі імпортери будуть розмитнюватися одразу на кордоні і, тільки потім доставляти продукцію у філії і представництва по всій країні.
Таким чином, приєднання України до Конвенції про процедуру спільного транзиту стало важливим кроком на шляху до повноцінного членства в ЄС. Проте, через ряд факторів, пов’язаних з війною, станом економіки і особливостями ведення бізнесу, суб’єкти ЗЕД не можуть отримати переваги від системи NCTS у повному обсязі, що, в свою чергу, вимагає від держави чітких і своєчасних управлінських рішень.
Автор: Дмитро Гапоненко, доцент кафедри права, філософії і політології Національного університету „Чернігівський колегіум” імені Т. Г. Шевченка
