Корюківська громада – це прикордоння, яке регулярно страждає від ворожих обстрілів. Велика кількість чоловіків з громади пішли захищати свої родини та країну від загарбників. На Алеї Героїв – фото з іменами захисників, які повернулися додому «на щиті».
У перші квітневі дні додалися світлини нових героїв. Серед них доброволець, командир одного з підрозділів 119 бригади, старший сержант Валерій Соловйов.
Олена, донька Валерія Соловйова:
Тато 24 лютого 2022 року пішов пішки захищати Чернігів із села Сахутівка Корюківського району. Був на кордоні Чернігівської, Сумської областей, під Соледаром, а останній бій - у Серебрянському лісі. Орки стрибали вже по бліндажу, була погана позиція. Важкий бій. Вибіг на них з гранатами. Тато такий, що в полон не пішов. Казав, що саме гірше - це полон. Своїм життям врятував хлопців. Взяв бій на себе.
Біля стенду Павла Рубея зібралося багато людей: рідні, друзі, знайомі. 17 років він працював рятувальником, а під час повномасштабної війни добровільно долучився до лав 105 прикордонного загону. Поліг на Донбасі.
Наталія, дружина Павла Рубея:
У ньому були наші сили опора, наші сенси. Війна і ворог забрали у нас дуже багато. Мій чоловік вважав, що війна відповідальність кожного і свою відповідальність не переклав на плечі інших. Ми дуже любимо його, пам’ятаємо, шануємо, пишаємося і віримо, що навіть звідти він нас підтримує.
Андрій, син Павла Рубея:
Кажуть, я схожий на нього рисами характеру, манерами і я пишаюся. Він вірив у мене, радів кожному моєму успіху. Тепер я буду берегти світлу пам’ять у своєму серці.
Ольга, донька Павла Рубея:
Над усе в світі він любив маму, нас з братом, будинок і його сад. Це найпрекрасніше місце на землі. Пам’ятаю наш останній день разом. Ми провели його вдома. Тата зняли з позицій. Він знав, що буде їхати на схід. Тато був хворим я ходила по ліки. Тато обійняв маму із братом, а потім довго дивився на будинок, мовчки сів в авто. У мені щось зламалося, тато наче прощався.
На Алеї Героїв у Корюківці вшанували пам'ять усіх її полеглих захисників. Зараз тут 87 світлин.
Ратан Ахмедов, голова громади:
Цей подвиг був не даремний, якщо будемо пам’ятати, цінувати і мститися, іншого варіанту нема. Світ зійшов з розуму. Ймовірно, ми живемо в часи 3-ї світової війни. Але про це скажуть прийдешні покоління. А чи будуть там українці, залежить від українців.
Кожна втрата героїв для громади – болюча. Усіх оборонців, хто зараз захищає Україну, в громаді чекають на повернення додому живими, здоровими і з переможним миром.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Петро Ярмоленко
"Час Чернігівський" писав про таке:
