У свої 95 років (виповнилось у січні) найстарший житель Рогізок Сновської громади Микола Стасенко тримався молодцем.
— Був при добрій пам’яті. Не лежачий, — каже місцевий лікар Олексій Самусенко. — Звичайно, роки брали своє, та Микола Григорович був дуже дисциплінованим пацієнтом — при допомозі рідних виконував усі медичні рекомендації: я інколи навіть по-доброму заздрив його здоров’ю.
Це при тому, що життя його легким не було — весь час працював у колгоспі. Мав двох синів, чотирьох онуків і трьох правнуків.
Після смерті дружини залишився сам. Та ні в чому не знав нестачі. Син із невісткою живуть поряд (другий — у Житомирі) — вони дуже добре ним опікувалися.
Сусіди розказують: 27 березня, як завжди, Сергій приніс батькові сніданок. Побув із ним, поговорили.
Близько десятої години — невдовзі після того, як син пішов, почалася дронова атака. Удар прийшовся прямо на дерев’яну дідусеву хату. Пролунав вибух — у сусідів повилітали вікна, а домівку Миколи Григоровича миттєво охопив вогонь — не підступитися. Тіло господаря рятувальники виявили після того, як збили полум’я. Чоловік згорів заживо — останки ховали в закритій труні.
— Чим цей дідусь завинив перед росією? За що помер такою страшною смертю? — обурюються люди.
— Це була трудяща добросовісна людина, яку поважали в селі, — каже староста Юрій Мірошниченко.
— Обіцяв мені, що обов’язково доживе до сторіччя, — зітхає місцевий священник — отець Олександр.
Джерело: "Гарт", авторка Марія ІСАЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
