Охоронець, який вижив: чув, як по школі прилетіли чотири "шахеди"

04 ЛИПНЯ 2026, 19:27

259

Михайло Левченко вдень труїть колорадів. Увечері знову на чергування

Михайло Левченко вдень труїть колорадів. Увечері знову на чергування

65-річний Михайло ЛЕВЧЕНКО, охоронець михайло-коцюбинського ліцею Чернігівського району, був на зміні, коли по навчальному закладу били шахеди. 12 червня близько другої ночі чотири «Герані» вдарили в школу.

17 червня ввечері Михайло Левченко знову заступає на зміну. Удень труїть колорадів на городі за селищем.

— Зробив обхід, — описує ніч 12 червня Михайло Левченко. — У ліцеї є музей. Навпроти спортзалу. Зайшов у той кабінет, присів на стілець. Трохи задрімав. Гул шахеда чутно не було. Одразу вибухи. А тоді вже шум, гам. Хрін зрозумієш, що відбувалося. Шуму і тріску море. Люди кажуть, шахеди прилітали кожні дві-три хвилини. Як на мене, то все сталося за дві хвилини.

Четвертий шахед пролетів над спортзалом низько. Якби вдарив у фасад, може б, і не було мене серед живих. Горів спортзал і центральний вхід. З переляку вискочив. Викликав поліцію, пожежників. Дружина, Валентина Іванівна, по­дзвонила вранці. Запитує: «А куди прилетіло?» «У школу». У неї й мову відібрало. Сторожем працюю років 20.

— Як стрес знімали?

— Горілки не пив. Медики запропонували допомогу. Відмовився. Голова не боліла. Струсу мозку не було. Певно, нічому труситися, — жартує чоловік. — Після місяця окупації нам уже нічого не страшно, — згадує повномасштабний наступ на Чернігівщину. — На роботу продовжую ходити. Хоч і трохи лячно, але треба.

Ліцей був пошкоджений під час окупації в березні 2022 року. Прилетіла ракета. Після благодійного футбольного матчу, організованого в Лондоні Андрієм Шевченком та Олександром Зінченком, знаменитими футболістами, на відновлення організатори нам передали 64 мільйони гривень.

— З другої ночі, як воно стрельнуло, уже повискакували на вулицю, — каже Світлана ТАРАСЕНКО, вчителька англійської мови. — Живу у двоповерхівці неподалік школи. Один шахед ударив біля кабінету зарубіжної літератури. А оце мій кабінет, англійської мови, — показує на руїни на другому поверсі. — Ото, де плита лежить. Третій вгатив у спортзал. Четвертий — у центральний вхід. Усі в проміжку кількох секунд. Один за одним. Упродовж хвилини.

— Упродовж п’яти хвилин, — не погоджується Наталія ЛЕВЧЕНКО, вчителька української мови та літератури. — На роботу прийшли в п’ятницю о 9.00. Робочий день почався з розгрібання руїн. Директор Микола Миколайович  казав, що і як робити.

Першими розбирали класи, які вцілілі. Щоб можна було туди складати техніку, речі. Вигрібали-вичищали сміття з понеділка, 15 червня. Допомагали батьки, усі працівники ліцею. Виносили розбиті двері, рами, бите скло.

Того ж дня, 15 червня,  відбувся і випускний. Атестати вручали в укритті будинку культури. Бо свято в дітей забирати не можна. Звичайно, не в таких умовах, як хотілося.

У спортивному костюмі, у робочих рукавицях між працівниками крутиться Микола ШПАК, директор. Й організовує роботу, і сам працює.

— Усе наше селище почуло, — каже про ніч 12 червня. — Особливо ті, хто живе найближче до ліцею. Зокрема і я. Живу недалеко, але пошкодження незначні.

З дому почав дзвонити в поліцію. Сказали, що вже охоронець повідомив. У нього, можна сказати, другий день народження був. Пожежники гасили до шостої ранку.

— Що далі? Чи відновиться навчання з 1 вересня?

— Відновимось, відбудуємось, переможемо, — позитивно налаштований директор. — Хоча останнє слово буде за засновниками. Але в нас є модульні класи, які були відбудовані благодійниками ще у 2023 році. Вони найменше постраждали.

— Скільки дітей можете прийняти?

— Скільки вміщає укриття. До 200. Учора прийшла мати, написала дві заяви на зарахування дітей. Прийняв.

16 червня були фахівці, які проводили експертизу. Працівники ДСНС приїхали демонтувати пошкоджені плити перекриття. Консервуємо, закриваємо вікна, — описує подальший план роботи. — Приїжджало керівництво області. Допомогу пропонують інші громади.

— Після ночі сусід сказав: «Там нічого нема, усе вигоріло». Думаю: усе, нічого не буде. Прийшла — стіни стоять, — каже Інна СИЛЕНОК, вчителька української мови та літератури. — Нема запаху гарі. У моєму класі навіть штукатурка ніде не посипалися. Зараз головне — накрити дах. У 2022 році вікна були забиті чорною плівкою. Читали уроки онлайн у своїх кабінетах. З першого дня налаштована на позитив і на відновлення. За те, щоб діти залишилися вчитися в нашому закладі.

Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки

"Час Чернігівський" писав про таке: 

Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":

Схожі новини

Охоронець, який вижив: чув, як по школі прилетіли чотири "шахеди"

04 ЛИПНЯ 2026, 19:27

Суд зобов’язав чернігівку сплатити податки з доходів від OnlyFans

04 ЛИПНЯ 2026, 19:13

Бронювання працівників: для підприємств Чернігівщини додали нові критерії

04 ЛИПНЯ 2026, 16:08

Вiдео

Чи завершена деколонізація на Чернігівщині? Пояснює історик

04 ЛИПНЯ 2026, 14:37

Під час повітряних тривог зникає навігація в комбайнах

04 ЛИПНЯ 2026, 13:58

Пряма мова

Де краще жити у Чернігові: питаємо у містян

04 ЛИПНЯ 2026, 12:26

У громаді – дві втрати: на фронті загинув командир і підтвердилася загибель солдата

04 ЛИПНЯ 2026, 10:44

ТОП-переглядів