32-річна Альона ЮРОВИЦЬКА з Ніжина наїла 111 кілограмів. При зрості метр 58, була, як колобок. Вагу набрала після вживання таблеток для схуднення і під час вагітності. За півтора року скинула 48 кілограмів. Планує позбутися ще п’ятьох. Рік, як проводить фітнес-заняття в Ніжині.
Пігулки для схуднення купувала, аби не знала мама
— При моєму зрості метр 58 вага 100 кілограмів дуже помітна, — каже Альона Юровицька. — У роду всі жінки в нас пухкенькі. І я худою себе ніколи не вважала. До 16 років важила 60 кілограмів. Підлітковий вік, дев’ятий клас, на носі випускний. Хотілося всіх вразити і швидко схуднути. Таємно від мами пішла в аптеку, купила таблетки для схуднення. Ніколи їх назву не забуду — «Жуйдомен». Знижували апетит, їсти не хотілося. Зараз розумію, що продаж підліткам таких пігулок повинен кимось контролюватися. За місяць схудла на 10 кілограмів. Для мене це було круто, раділа. І раптом їх зняли з виробництва, зникли з продажу. Вага трималася ще три місяці. А потім прийшов апетит. Їла все, що бачила. Зупинитися не могла. І через два роки, в 11 класі, моя вага була вже 80 кілограмів. На той момент уже зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком Богданом. Бачив мене, як кажуть, і худою, і товстою. Але ніколи не дорікав.
З дитинства мріяла стати лікарем-гастроентерологом. У батьків не вистачило грошей на навчання. Довелося вступати на факультет історії і права в Ніжині. На заочну форму навчання. Паралельно працювала в київському «Сільпо». Нарізала ковбаси, сири у відділі гастрономії.
Про вік зізналась через три місяці
— З Богданом нас познайомив спільний друг. Він чернігівець, але жив і вчився в бабусі з дідусем у Ніжині. Не знав, що мені всього 15 років. А він на п’ять років старший. Так сподобався, що тільки через три місяці зізналася про свій вік. Був кінець учбового року. Каже: «У тебе ж випускний. Відсвяткуєш і будемо жити разом». Кажу: «Ага, тільки я в дев’ятому класі». Він був спантеличений такою новиною, але сказав, що назад дороги немає. Мати була проти. Я ж дитина, треба про навчання думати, а він дорослий хлопець. У 18 вирішили одружитися, щоб було все законно.
Після вживання таблеток для схуднення в мене порушився гормональний фон. І я набирала вагу. Собі думала: «Я ж уже вийшла заміж. Можна все, куди від мене подінеться?» Їла, скільки хотіла і що хотіла. Село було — свинки, корівки. Приїздили до діда-баби, від’їдалися, відлежувалися на печі. Життя — рай. Так дитинка і наїла себе, — жартує. — Було в мені 94 кілограми.
За сотню перейшло, коли завагітніла сином Адріаном вісім років тому. На пологи йшла з вагою 111 кілограмів. Проходили важко, не могла розродитися. 17 годин лікарі мене крутили, вертіли. Лежали на мені всі зверху, видавлювали ту дитинку. Мабуть, додому хотіли. Врешті зробили кесарів розтин. За шість днів, поки була в лікарні, з мене зійшло 24 кілограми. Груддю не годувала, був сильний післяпологовий стрес. А в їжі заборони не було. І за пів року знову набрала. Малий часто хворів. На цьому фоні стала гіпермамою. Боялася всього. І з усіма проблемами що робила? Заїдала!
Якщо відмовитися повністю від цукру, буде ломка, як у наркомана
— Я їла, а чоловік заспокоював, що все нормально. І тільки потім, коли схудла, він мені зізнався, що вагу мою помічав, — сміється. — У деяких жінок є така проблема, як у мене була колись: вийшла заміж і думаєш, що все круто, місія виконана, джек-пот виграний.
Солодке дуже люблю. На свята куди без тортика? Випікала. Друзі підбивали, аби спробувала пекти на замовлення. Воно і пішло. «Молочна дівчинка», «Снікерс», «Наполеон», меренгові рулети. А коли печеш, як не скуштувати? Або, коли залишається багато крему, бісквіту, куди його дівати, як не з’їсти? А ще і чайком запити з трьома ложками цукру. Так і виходило: їм цукор і запиваю ним.
— Коли саме чоловік сказав, що зайва вага є?
— Як скинула 25 кілограмів. У моїй голові сиділа думка: я мама і дружина. Чоловік прийшов з роботи, повинно бути перше, друге і компот. У хаті прибрано. А сама була така занедбана, у дзеркало не хотілося дивитися. Це мені ще тридцятки не було. Мама приходила в гості, питала: «Чи бачила ти себе в дзеркалі?» А я і не згадаю, коли востаннє в нього заглядала. Розуміла, що вже товста.
У першу хвилю коронавірусу ми захворіли. Я, чоловік і син 42 дні сиділи в квартирі, нікуди не виходячи. Друзі до мотузки прив’язували пакети з продуктами, а ми затягували на третій поверх своєї квартири, під дверима залишали питну воду. За хворобу зійшло 12 кілограмів. Їсти не хотілося. Коли вдягла джинси і зрозуміла, що вони великі, це так порадувало.
Сина в садок не водила, був завжди біля мене, під юбкою, боялася кудись відпускати. Зараз пожинаю плоди, але контролюю себе. Почала шукати в інтернеті відео з вправами, — повертається до часу, коли схудла на 12 кілограмів. — Тренувалася вдома. Їла все, але меншими порціями. Від їжі, де був цукор, зовсім відмовилася. Але це була помилка. Якщо в людини забрати повністю цукор, починається ломка, як у наркоманів. Навіть було відчуття, що зі мною хтось балакає: «Ти повинна щось з’їсти солодке». Картоплю їла, але менше. Хліб не вживала зовсім. Спочатку пішло п’ять кілограмів, а за ними і десять. Тоді і в дзеркало почала на себе дивитися, стала вже гарнішою. На це мені знадобилося вісім місяців.
Зараз у моді марафони. Де ти платиш гроші, а професіонал прописує тобі харчування і заняття спортом на 21 день. За ці дні організм звикає до змін. Коштував він тоді 350 гривень. Чоловік скептично був налаштований. Сказав: «Навіщо, не схуднеш». І мені тоді так захотілося йому довести, що зможу. Почала читати книжки, дивитися відеолекції.
Богдан на тиждень по роботі поїхав у відрядження в Одесу. Як сьогодні пам’ятаю. Перша ночі, приїхав з поїзда додому, і я виходжу в коридор його зустрічати в нижній білизні. А він відкрив двері і каже: «Ти хто, я туди потрапив?» Кажу: «Заходь додому». Після цього він уже остаточно зізнався, що я була товстенька.
Кожного дня тепер у спортзалі
— У 2021 році важила 75 кілограмів. Шкіра всюди обвисала. Найпроблемнішими були розтяжки. Удома впоратися з ними не змогла. Вирішила піти в спортзал. Тоді абонемент з тренером коштував 900 гривень, зараз — 1050. Місяць походила, стало цікаво, як же стають тренерами. Багато читала, вправи всі випробовувала на собі. Троюрідна сестра Наталія Труш викладає діткам в Ніжині гімнастику. У неї свій мистецький центр «Мрія». Її так вразило моє схуднення, що запросила до себе. Виділила зранку і ввечері години, аби я проводила тренування для дівчат, які хочуть схуднути. Закупили каремати, м’ячі, гантелі, резинки.
— Скільки грошей вклали?
— Спонсорів на такі справи в Ніжині знайти нереально. Аби запустити цей процес, десять тисяч гривень треба. Ціну за заняття зробила мінімальну, 90 гривень, щоб відбити оренду і комунальні. Мені почали дзвонити. Зараз у цьому приміщенні роблю ремонт, там буде вже моя фітнес-студія «Імпульс». Більше розрахована на тих, хто хоче схуднути, але не любить спортзал. Я розписую харчування і даю мінімальне фізичне навантаження, аби тримати організм в тонусі. Бо одні ходять у спортзал, аби підтримувати форму, інші — бо це модно. Який зайшов, такий і вийшов. Треті кажуть: «Чоловік з дітьми вдома набридли, втекла сюди».
У спортзалі шкіру підтягнула, але ще залишився животик. І розумію, що це можна виправити тільки хірургічно. Багато дівчат стикаються з тим, що «здуваються» груди. Але з цим уже нічого не зробиш, з цим жити можна.
Стало цікаво, чи зможу я навчати людей професійно. У лютому в Києві пройшла курси для тренерів. Місяць треную ніжинців у спортивному клубі «Павер джим», власник — Олег Білий. Кожного дня я тепер у спортзалі. Тренуюся сама й іншим допомагаю. Четверо зі мною займаються індивідуально, є і групові заняття.
— Чоловіків тренуєте?
— Поки що одного. Побачив мої фото в інтернеті, подзвонив. Каже: «У мене трохи зайвої ваги». Заходить у залу, я трішки опєшила. У нього 140 кілограмів. Цікаво стало, чи зможу йому допомогти. Прописала харчування. Бо 80 відсотків схуднення залежить від їжі і тільки 20 — від фізичного навантаження. Якщо людина думає, що вдома може їсти пиріжечки і в спортзалі все скине, — ніколи. На собі випробувано.
Дев’ять лотків на три дні
— Що їсти, аби правильно?
— Зараз купа всього: інтервальне голодування, кетодієти і т. д. Кожен обирає те, що йому підходить. Я раджу подружитися з кухонними вагами. І важити їжу. На сніданок — яйця. Пару перекалампуцати в мисці — на сковорідку. Зверху звичайний тонкий лаваш, потерти 20 грамів фети або бринзи. І на тарілку. Зверху огірчик, помідорчик. Я дозволяю собі зранку навіть каву з молоком. Якщо без фанатизму.
— Деякі модні дієтологи кажуть, що суп можна не їсти зовсім. Пояснюють це тим, що ця страва з минулого. І для організму користі небагато.
— І я такої думки. Суп прийшов з радянщини. Це пусті калорії. Крохмаль з картоплі у воді, курка мертва, а ми її ще добили, коли годину виварювали. Юшкою забили шлунок і користі ніякої. Водичка через годину всмокталася, картопелька переварилася і знову хочеться їсти. Я прихильник каш: гречки, рису, булгуру. Важкі калорії. Жіноча порція — 60 грамів у сухому вигляді. Є ще правило тарілки, на яку треба покласти їжі розміром з долоню. Але коли голодні очі, туди можна покласти стільки...
Вечеряти пропоную рибою. Чую: оце правильне харчування, таке дороге. Риба дорога, бо людям треба ж червона. У мене ж минтай, хек, тіляпія. 150-200 грамів з овочами.
— Кажуть, треба їсти багато зелені, це клітковина, допомагає швидше перетравити їжу.
— Якщо проблема із закрепом, овочі, зелень допомагає.
— Води скільки пити?
— Деякі радять вживати 30 мілілітрів на кілограм своєї ваги в день. А як у тобі 150 кілограмів? Більше чотирьох літрів... Організм — такий моторчик, сам дасть знати, коли треба вода.
— Родина відчула зміни в харчуванні?
— Чоловік усе їсть і не гладшає. Удома завжди є печене м’ясо. Я готую собі окремо. У холодильнику стоять дев’ять судочків на три дні. На ранок, обід і вечерю. Сьогодні зранку була запіканка, в обід — гречка з куркою, увечері — кабачкові деруни.
— Торти та алкоголь під забороною?
— Мозок не може жити на одній капусті. Була клієнтка, якій дозволила шматочок торта, а вона за вечір влупила цілого. Каже: «Навіщо на завтра залишати, ще зіпсується». У такому випадку тиждень солодке під забороною. Усі ми люди, є свята. Я п’ю червоне напівсолодке вино. Але ж не пляшку. Або, як чоловіки можуть сісти, під пляшку горілки з’їсти декілька кілограмів шашлику. Мій клієнт любить віскі. Раджу спочатку влитися в систему, в етап активного схуднення. І вбити в мозок, що всі заборони ненадовго.
— На городі також витривалість виробляється... У сезон навантаження більше, ніж у спортзалі.
— Город — це ж монотонна робота. Працюють ноги і спина. А треба навантажувати все тіло.
Читате цікаві із "Віснику":
- Жителька громади біля Чернігова: «Хто не бачив орка, той не знає, що таке війна»
- «Руки цілі, очі цілі. Повезло», — вважає Сергій Цицух, менянин, якому на нулі відірвало стопу
- В обласній лікарі видалили частину легені не відкриваючи грудну клітку
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото з архіву Альони ЮРОВИЦЬКОЇ
