Наталія Макатьор пише вірші і читає поросятам. Так і сказала путіну все, що про нього думає
— Паць, паць, паць, — намагається зазвати всіх поросят до загородки 73-річна Наталія Макатьор.
Свиня Маша авторитетно рохкає, відганяє від своїх малих такого ж розміру рудого собаку. Собака відгавкується, і залишається.
— Це я їх вперше випустила, — поплескує по пружній спині свиноматку Наталія. — Дітки такі неслухняні, так, Машо?
Неслухняні п’ятачки то і діло пролазять попід парканом, радісно бігають по двору на сонечку, вибігають навіть на вулицю, пролазячи попід воротами. Всього їх одинадцять, але спробуй порахуй.
— На продаж?
— Звичайно. Нащо мені вдома стільки, і голову об’їдять, — підходить господиня ближче до огорожі.
Наталія Григорівна розводить свиней і тримає свиноматок вже років 25 чи й більше. З того часу, як з меншим сином переїхала з Чернігова в Величківку на Менщині.
— Жити з чоловіком стало неможливо, боялась, що інвалідом зробить. Старші дочки вже були замужем. Тож взяла сина, залишила чоловіку Миколі квартиру і поїхали в село. Згодом подала на розлучення.
В Чернігові працювала на КСК, у Величківці пішла на ферму. Завела господарство.
— Раніше ми і кнура тримали. І люди на спарювання свиноматок водили. Тоді брала 20 гривень, але то було давно. Зараз у селі кнура тримає Миша Лисич. Щоб запліднити свиню, бере 1000 гривень. Моя завжди вагітніє, не знаю, чи гроші повертають, якщо кнур недопрацював, — знизує плечима на моє уточнення Наталія. — Відведу, вона там день, а то й три дні живе. Взагалі свиня тиждень гуляє. А виношує три місяці, три неділі і три дні.
— І скільки раз на рік?
— Хто й по три опороси може робити. Бо як тільки діток забрати, в свині зразу гон починається. Але треба, щоб поросята коло мамки не менше двох місяців побули, тоді вони все від них візьмуть, що треба, сили наберуться. А ті, яких через місяць забирають — слабкі, ніякі.
Я продаю завжди двомісячними. Моїм ще два тижні підростати, — спостерігає Наталія Григорівна, як ганяє господарчим двором руде порося. — Маша вже схудла сильно. Малі не відлазять від цицьки.
На продаж
Поросят Наталія Макатьор планує продавати по три з половиною тисячі гривень.
— Хлопці і дівчата в одну ціну?
— Так. А буває, що продавці по 50 гривень за хлопців накидують. Бо кабан не гуде (не йде в загул. — авт.). А свиня як загуде на тиждень, то і не їсть, худне, підлогу в хліві зриває. І не заколеш в цей час, бо кров бунтує. Сало красне буде. З восьми місяців свиня густи починає, а ще може до того часу вісу і не набрати, дивлячись, чим годують.
— На базар повезете?
— Місцеві господарі розбирають. Ну як вже залишаться, найматиму машину і повезу в Мену на базар. За машину 500 гривень, поросят у клітку і на причеп. Колись сама конем возила, як коня тримала, — згадує жінка. — Бо приймак такий був, що і коня запрягти не вмів, — сміється.
Між рожево-білими поросятами, що гасають подвір’ям, є плямисте, рябе і навіть руде.
— Руде — то схоже на породу Французький метелик. Не знаю, як воно туди затесалося, щось же в крові намішано. Продаватиму за тою ж ціною. Свиня безпородна. Звичайна біла, — каже як є господиня.
Руда сучка Діна, що одного розміру з поросятами, не йде з господарського двору і злобливо щириться та гарчить на всі боки. Кілька разів норовить гризонути порося, але не наважується.
— Стара вже, років 13. Вважає себе хазяйкою і намагається всіх присмирити, — пояснює Наталія. — Худобу пасе. На пашу з коровами ходить. А вдома всіх кротів повиловлювала. Он бачите, у сусідки порите на городі, а в мене ні.
Поросяток підгодовувала коров’ячим молоком, молозивом. Обидві корови недавно отелилися.
Господиня відкриває загородку і свиня, наступаючи мені на ногу ратицею, виривається на волю! Радісно підскакуючи, тупотить на город, до розвороченої купи гною. Зі знанням справи риє землю там, переходить рити у дворі. За нею бігають малі п’ятачки, самі слухняні.
— Хай погуляє. Далеко вона не побіжить, — не поспішаючи, крокує слідом господиня.
Наталія Макатьор живе сама. Чоловік помер. Діти роз’їхались. Дочка Оксана в Чернігові, син Костя воює. А третя дочка в серпухові, в росії.
— Зло між собою одне на одного поклали. Все через те, що дочка мала необачність зателефонувати. Попитала: «Що це у вас там твориться, що бендеровци дітей їдять». Я їй: «Лєра, да що ти таке кажеш?». Ну, в них пропаганда.
А ще Наталія Макатьор пише вірші. Є й про путіна, де каже йому все що думає.
В яку ціну?
Тим часом по області ціни на поросят такі:
За домашніх поросят 8-9 тижнів із Підлісного, що на Козелеччині, просять 3200 гривень. За 15-кілограмових м’ясної породи хрюшок з Нової Басані правлять 3000. Плюс 200 гривень за кожен кілограм, якщо свинка важча.
16-кілограмових з Лосинівки (Ніжинський район) продають по 3300. За поросят породи Біла Українська вагою 30-40 кг, вирощених в Прилуках, хочуть 4300 гривень.
Півторамісячних чорненьких в’єтнамських поросят з Сухині (Бобровиччина) продають по 1500 гривень. Є й по 850 (Лизунівка, Новгород-Сіверська громада). Двомісячні корейські з Ніжина , білі та плямисті — 1300.
Маленьких смугастиків породи Угорська Мангалиця з Козельця продають по 2500. Це ті, що потім виростають в колошматих, як вівці, свиней.
Плямисті поросята Петрен з Бобровиці — по 3500. По запису, тільки після 25 березня.
Клаповухі поросята з Лосинівки (під Ніжином). 12 тижнів. 12 -14 кг — по 3500.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото автора
"Час Чернігівський" писав про таке: Усі гілки, що йдуть в середину, треба обрізати
