Повномасштабна війна змінила країну і багатьох людей. В тому числі і творчих. Артистка-вокалістка обласного філармонійного центру Марина Коваленко не полишала Чернігівщину у скрутний для всіх період. Не уявляє себе десь на чужині, а тому працює і як може допомагає країні, зокрема, як волонтерка навчає дітей вивчати народні пісні.
Марина написала пісню «Не залишай» і спільно з філармонійним центром створила кліп. Вона хотіла донести українцям, щоб ті не залишали країну і підтримували її.
Марина Коваленко, артистка-вокалістка філармонійного центру:
23 лютого був сольний концерт. Нічого не чекала поганого на ранок. Після концерту були позитивні емоції, а 24-го змінило всіх нас. Увірвалася війна. Змінився і настрій, і думки. Що далі буде? Співати після того, як почалися обстріли і думки не було. Я за дитину і до батьків.
Через 4 місяці я тільки змогла вийти на сцену, це уявна сцена біля драмтеатру - зробили концерт підтримки народу, ЗСУ для підняття духу. Перший виступ був важкий. Дехто співав із сльозами. Відчували провину, що співаємо, а хтось постраждав. Але ж це наше поле. Якщо в медицині лікар лікує тіло, ми музиканти – душу. Хочеться стати сильною і робити те до чого лежить душа.
У думках не було кудись їхати. Поїхали у Срібне, щоб дитину врятувати, щоб не отримала травму, не могли кинути батьків. Та й Україна - мій рідний дім, і уявлення не маю, якби там жила за кордоном.
Була 6 місяців війна і написала пісню, було важко, але пісня написалася швидко. Пісня – «Не залишай». Про Україну. У пісні намагалася достукатися, щоб не залишали Україну, любили в будь-якому стані і підтримували. Філармонійний центр допоміг зняти фільм. На будинках розбомблених. Кліп зайняв перше місце серед 10 невідомих аматорів.
Багато людей приносять поміч, я музикант. Було важко, треба було чимось допомагати. Вже рік працюю в Гончаренко-центрі, який допомагає не тільки речами, продуктами, вивчають мови, малювання, я із музикою навчаю вокалу. Перша мета - відволікти від думок, підтримка народної пісні. Вивчаємо різні пісні. По суботам навчаємося співу.
У суботу 19 серпня займалися, пролунала тривога, почали збиратися, і все так швидко і почули свист і вибух, полетіло скло. Було важко. Впливає на психіку, ніхто не постраждав, вийшли. Після цього багато учінів не можуть прийти. Все буде добре вони прийдуть.
Коли читаєш в соцмережах: для кого потрібні концерти, музика? Мені боляче бо, якщо зникне музика, і ці погані люди, які почали війну, хочуть, щоб у нас все кудись зникло. Треба давати концерти, може - не в широкому обсязі, а для людей, які налаштовані на підтримку і концерти потрібні.
* * *
"Час Чернігівський" писав про таке: «Можна поїхати за кордон і працювати там, але мені хочеться допомагати Україні», - історія переселенки з Харкова
