87-річна Надія ПРАЩУР з села Горбове Куликівської громади виписується додому з Чернігівської районної лікарні. 2 серпня жінка поверталася з Ніжина електричкою. У Вершиновій Муравійці вийшла і хтось у натовпі випадково штовхнув її на колії. Пенсіонерка впала біля останнього вагона, вдарилася об зустрічний потяг. Машиніст встиг загальмувати.
— Їхала близько опівдня з Ніжина. Продавала там свою городину, — згадує пенсіонерка. — На коліях стояли дві електрички. На станції Вершинова Муравійка вони якраз розминаються. Одна рухається до Чернігова, інша — до Ніжина. Людей тоді повно було. Виходили, заходили в електрички. Спішили, пхалися. Спекотно. Трохи голова й запаморочилася. Мабуть, хтось та й зачепив мене. Упала на колії. Біля останнього вагона. Ударилася об зустрічний потяг.
Добре, що все добре закінчилося. Кістки цілі, ум гарний. Розсікла лише голову, потекла кров. Упала на лівий бік. «Швидкою» забрали мене до Чернігова в лікарню. Лікарі здивувалися: жодного перелому, лише розсічена голова і забита рука. Наклали кілька швів на лобі.
Поліція приїжджала опитувати мене. Нікого не виню в цьому. Лише себе. Роззява. Ну така я все життя моторна й бігуча. Через це і страждаю. Скільки собі кажу: «Зупинись!». Подивись у паспорт. Відпочинь. Аж ні. Наступного дня знову біжу кудись. Сплю по чотири години на день. О 4.00 прокидаюся. О 6.11 уже електричка до Ніжина. Кілька разів потрапляла в аварію. Ноги переламані були. В одній пластина стоїть. Трьохосний перелом. Але мене це не зупиняє. Працюю далі.
Після лікування в Чернігівській районній лікарні жінка вже знову планує повернутися до свого звичного ритму. У Ніжині бабуся продає картоплю, квасолю, боби. Від Горбового до Вершинової Муравійки й назад їздить на велосипеді.
— Це десь шість кілометрів, — розмірковує пенсіонерка. — У Чернігові боби слабо купують. Інша справа Ніжинський район. У селах Вересоч, Хибалівка, Дрімайлівка, Вертіївка полюбляють варити бобівник. Рецепт простий: розварюють їх добре. Додають туди консерву та моркву. Боби та квасоля — це ж корисна їжа. Чистий білок. Квасоля знижує цукор при цукровому діабеті. Корисна для судин. Я ж м’яса зовсім не вживаю. От не смачне мені воно. Ліків теж не приймаю зовсім. Оце тільки лікар призначив, то доводиться пити.
— А як голова болить, теж не п’єте?
— Не буває такого, щоб боліла. Завдячую травам. Іноді буває трохи погано, коли магнітні бурі. Знову виручає трав’яний чай — нагідки, звіробій, луговий клевер. Верес, щоб гарно спати. Заварюю і п’ю. І ложку меду туди. Цукор не вживаю зовсім. За все життя нічим серйозним не хворіла.
Ніколи не курила. Алкоголь п’ю дуже рідко. Можу в сусіднє село Виблі до подруг з’їздити. Бо вони вже слабенькі, дехто на милицях. По чарочці ловкого вина з ними випити. У моєму селі теж ще старожили є. Шість моїх однокласників.
Надія Петрівна у свої 87 років обробляє два городи. Живе сама.
— Вручну копаю, полю, збираю врожай. Усе сама, — посміхається жінка. — Один город 10 соток. Цього року ще один взяла в сусіда, вісім соток. Наступного року там буду картоплю садити, щоб ранньою копати і возити. У цьому році он по 30 і по 40 гривень за кілограм на Трійцю вже продавала.
Років п’ять тому в мене було 10 сортів квасолі. Зараз звела до трьох: два сорти червоної і біла. Квасоля ще тільки починає дозрівати. У Ніжині продаю по 15 гривень за стаканчик, боби — 10 гривень за стаканчик. Частину свого врожаю віддаю в лікарні, де лежать військові після поранень.
Зароблені гроші пенсіонерка не відкладає на смерть. Їздить відпочивати за кордон. Була вже в Туреччині та Єгипті. Купила квитки й на наступну поїздку.
— У Грецію! — здивувала Надія Петрівна. — От тільки трохи зійдуть синці і поїду. Десь у вересні. Знайомі побували, казали: «Це казка».
— Тисяч 30 гривень вам обійдеться подорож?
— Десь так. Їжджу до Чернігова і туроператор вибирає мені кращі варіанти. Літати не боюся. Чого ото боятися в моєму віці? Вибираю, щоб було «усе включено». Харчування, проживання, проїзд.
— Купальник новий купили?
— Звісно. Усі речі вже складені. Тільки взяти чемодан і поїхати.
До повномасштабного вторгнення теж їздила. В Єгипті багато чого побачила. З людьми місцевими цікаво спілкуватися.
Встаю раненько, іду гуляти містом. Роздивляюся. Туреччина мені не сподобалася взагалі.
— Де ваша рідня?
— Сину Сергію 60 років. Маю двох онуків. Вони живуть у Росії, в Южно-Сахалінську. Сергій працював інженером на ТЕЦ. Пішов на пенсію раніше, у 50 років. Вислав мені необхідні документи. І оскільки син пенсіонер, я отримую доплату до пенсії 944 гривні.
Спілкуємося з ним мобільним телефоном. У мене звичайний, кнопковий. Говоримо про здоров’я, погоду. Без політики.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Ольга САМСОНЕНКО. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині медики врятували життя 85-річному чоловіку після падіння з велосипеда
- У Чернігові дитина випала з вікна багатоповерхівки
- На Чернігівщині невідомий предмет вибухнув у дитини в руках
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
