Колишнього зека, 29-річного Миколу Рафальського, та раніше засудженого умовно, 20-річного Дениса Потапенка з Мени, підозрюють за двома статтями Кримінального кодексу: умисному вбивстві з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою, та незаконному заволодінні транспортним засобом. Жертва — 44-річний Валерій Кащенко, бізнесмен з села Феськівка Менської громади.
Хотіли купити задешево
За даними поліції, чоловіки сподівалися нажитися на продажі трактора, який належить підприємцю. Спочатку хотіли задешево викупити техніку у власника і перепродати. Але той категорично відмовився. Тоді вирішили вбити непоступливого мужика. 23 грудня прийшли додому до Кащенка. На кухні його кілька разів вдарили металевим предметом по голові, а коли знепритомнів, накинули пасок на шию. Спочатку душив один, потім другий. Трактор забрали, з Мени вивезли евакуатором на Сумщину. Там техніку згодом і відшукали правоохоронці.
25 грудня, на Різдво, зранку на машині «Хюндай Акцент», якою кермував Рафальський, знову приїхали до будинку Кащенка. Загорнули труп у плед, поклали в багажник і вивезли в лісосмугу, під село Величківка. Там його і знайшли через пів місяця, після того, як затримали обох підозрюваних. Менський районний суд відправив їх у СІЗО.
Підозрюваний Микола Рафальський
Вирощував картоплю
— Не можу ні спати, ні їсти, ні до якого діла приступити, навіть на робот. Працюю завклубом. Відпустку взяла, — утирає сльози 63-річна Марія КАЩЕНКО, мати вбитого. — Нелюди трьох дітей осиротили. Син тричі був на волосок від смерті: у п’ятому класі — важкий апендицит, у дев’ятому — плеврит, десять років тому постраждав в аварії і викарабкався. А тут трикляті гниди життя забрали.
- Мій Валерик господарем був, метикуватий, на всі руки майстер. Ще в сьомому класі випросив у людей ділянку землі, засіяв вівсом, зілля виривав. Урожай вдався на славу. Попросив: «Мамо, знайдіть машину, аби перевезти». У дев’ятому класі за нащедровані і подаровані на день народження гроші та зекономлені на шкільних обідах придбав купу металолому і зібрав трактор. Батько навчив його в техніці розбиратися. Тим тракторцем орав, обробляв наші паї. Після школи вивчився на шофера і вже став заробляти більшу копієчку. Трактор продав, купив другий, з причепом.
Валерій Кащенко
- Узяв у людей ще землі і став вирощувати картоплю. Возив її продавати в Дніпропетровськ, на Донбас. На Донбасі і зустрів першу дружину Альону. Привіз у Феськівку. Тодішній замголови колгоспу продавав новозведений будинок, синок заплатив аванс і взяв дім на виплату. Дітки народилися. Людмилі зараз 17, Андрію 14. Жили дружно. Купив ще дві фури. Найняв людей, возив зерно і всяку всячину по країні. Займався бетонними парканами. Придбав землю, поставив пилораму. Невістка закінчила інститут. Та потім поступово стало не ладитися. Коли не мир, вона їхала на батьківщину. Він сердився, а потім іншу знайшов. Перший шлюб розпався, проте діти любили батька і приїздили до нього. Він їм усім, чим міг, допомагав. І я сумки передавала в Чернігів. Альона там винайняла квартиру, влаштувалася в «Аврору». Тепер житимуть в будинку у Феськівці. Альона переводиться заступницею керівника «Аврори» в Мені.
- З другою Юлею пожили недовго, у неї вже була дитинка і спільна Аринка народилася. Їй зараз п’ять рочків. Записав її на себе. Зараз Юля заміжня, живе десь за Києвом. Валерій жив сам. Юля на похорон приїхати не змогла. Сподіваюся, на 40 днів буде. Перша сім’я вся приїхала. Невістка здивувалася, коли зайшла в дім, — там такий порядок. Син, доки війна, призупинив підприємництво і зайнявся хатою. За минуле літо переробив ванну і кухню (євроремонт), пробурив глибшу свердловину, поміняв каналізацію. Купив дубовий стіл і десять дубових стільців, мріяв ще замовити дубовий кухонний куточок. Хвалився, яка в нього краса.
— Ось його Алісочка, — притискає до себе чорненьке ягнятко, яке в мороз впустили в хату. Воно треться біля Марії Василівни або лягає на килимку біля чорної Герди, лабрадора, яка теж, як і ягничка, втратила господаря. Кащенко тримав овець.
Перед новим роком заріжемо двох овець, тушонки наробимо...
— 22 грудня зібрався везти дітям продукти, та плани змінилися. Сказав: «Перед новим роком заріжемо двох овець, тушонки наробимо. М’яса візьму, консервації і відвезу». Того вечора ми бачилися востаннє. Минає день — не дзвонить, як зазвичай. Набираю — у слухавці чоловічий голос. Кажу: «Я Валері дзвоню». «Він зайнятий біля трактора». «А ви хто?» «Роботодатєль». Думаю, який ще роботодавець. Може, син де в лісі. Третій день, а телефон поза зоною.
25 грудня приходить з його номера музичне привітання з Різдвом. Далі знову тиша. Іду до нього додому. Ключі знайшла не на тому місці, де висіли зазвичай. У хаті нічого не збентежило, окрім заломленого краю доріжки в коридорі і не зачинених у веранду дверей. Він ніколи тепла не випускав. В овець були сіно, вода. Пішла на його базу, слідів ніяких. Хлопці, які працювали неподалік, кажуть: «Три дні не бачили». Обдзвонила військкомат, усі лікарні в Чернігові, поліцію. Припускала, може, що сталося. Марно. Зателефонувала ясновидиці у Сновськ. Та каже: «Він у небезпеці. Зле задумали двоє: темненький і світленький». Міркую, якщо в небезпеці, то живий.
Сказала дільничному, що син зник. Один із сусідів Валерія порадив: треба трясти Рафальського. Адже останнім часом саме той бував у сина. Якби ж я тоді знала… Знайшла номер: «Колю, слухай, Валера пропав. Ви ж разом були». «Я зараз приїду», — відповів. Був вечір, темно. Телефонує: «Виходьте». Добре, що не вийшла, може, це мене і врятувало. Кажу: «Ти заходь». Люди ж бачили, що приїхав. Він говорить: «Так, я був у нього. Завіз солярку, позичив три тисячі гривень. Говорив, поїде в ліс». Мені б спитати: «Яке позичив, якщо ти не працюєш?» А в сина завжди гроші водилися. Та він мене заболтав.
Люди мені вже розказали, що бачили, як з двору сина трактор виїздив. Але не він був за кермом, а чоловік, що капюшоном лице прикривав. «А чого ти був за кермом?» «То мене підвозив». Бачу, не стикається щось. Треба звертатися до поліції. А Рафальський: «Підождіть, я в лісництво зїзджу, ще десь попитаю Не переживайте, знайдеться». Наступного дня набираю: «Їздив?» «Ні, не було часу».
Пішла 29 грудня в Мену в поліцію. Написала, розказала все, просила: «Пробийте по телефону, де він. Рафальського запитайте». Уже потім люди казали, що Рафальський стукач, працював на поліцію. Дзвонила, запитувала, чи є результати. Відповідали: «Немає. Рафальського опитали. Він нам каже те саме, що й вам».
Телефон зʼявився у мережі
- Знову телефон у мережі засвітився. Пишу: «Де ти?» «Мама у меня всьо нормально, не поднимай кипиш, скоро приеду». Син ніколи не писав російською і не вживав слова «кіпіш».
4 січня подзвонила в поліцію в Чернігів. Слід віддати належне — швидко приїхали й обласні, і корюківські поліцейські з собаками. Усе обшукали вдома у Валери, знайшли флешку з записами камери спостереження, у селі в людей інформацію з камер зняли. У Мені сказали писати заяву. Говорю: «Я вже все писала детально. Де воно поділося?» Сказали, відкривають кримінальне провадження.
Кілька днів працювали правоохоронці. Доки була з ними, знову маякнуло, що телефон у мережі. Я їм про це сказала. Повернулася додому, приходить повідомлення: « Привет на х…я ти подняла кипиш у мене все нормальноя просто щас хаваюсь бо я должен кучю грощей я таби на днях пазваню и пагаварим пазвани минтам скажи шо ти замной гаварила бо тиробиш мені хуже тим шо паднимаєш кипиш».
Валерик ніколи на мене не матюкався. І так безграмотно не писав. Я знову до поліції. Запитують: «Може, де запив?» Кажу: «Міг випити. Але щоб запити — ні». І ще дивно, про хазяйство нічого не спитав. Де б не їздив, у нього перше питання, коли дзвонив чи писав, було про тварин. Сказали, що нібито повідомлення прийшло з Харківщини. Але, як його телефон там опинився, так і не пояснили.
Спершу знайшли трактор
- Згодом знайшлося підтвердження, як біля заправки в Мені вантажили на евакуатор трактор. За відеокамерами встановили, куди його повезли.
Той самий трактор
А Рафальський тим часом вивідував, як та що, у хлопця, який раніше працював водієм у сина. Той, не підозрюючи нічого, ділився з ним інформацією, яку я йому розповідала. Тобто знав кожен мій крок і що казала поліції.
10 січня дзвонять люди з Мени, кажуть: «До Рафальських поліція добивається». Вивели вже двох з хати. Запитую: «Є там мій Валера?» Думала, що його там тримали. Почула: «Ні». Жевріла надія — живий.
Хоча вже всі знали, що знайшли мертвого. Подзвонив поліцейський, сказав: «Заплатіть Скоробагатому, тому, в кого ритуальні послуги. Він труп на експертизу привозив». Дзвоню йому, розпитую. Каже: «Лежав скручений, наче ембріон, і змерзлий на кістку». Думаю, може, вони його ще живого викинули.
— Яку причину смерті написав судмедексперт?
— Удушення. Ховали в закритій труні, бо тварини ліву шоку відгризли, доки лежав. Над відкритою домовиною вдома попрощалися лише рідні.
* * *
Про Потапенка кажуть, що рубав по людях дрова, збирав метал. Попав під вплив Рафальського. У Мені балакають, що тепер Микола хоче все звалити на Дениса.
Рафальський уже наробив людям горя, зокрема родині менян Фесюнів. Розбійника Григорія Шинкарьова, з яким раніше сидів у тюрьмі, забирав від двору Зінаїди Фесюн, яку нападник ледь не вбив і забрав 390 тисяч гривень та 13 тисяч доларів. Саме Рафальському з тих грошей Шинкарьов віддав п’ять тисяч доларів і 120 тисяч гривень, нібито на зберігання.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Валентина ОСТЕРСЬКА, фото автора та з сімейного архіву
