Лариса ПОЛИНОВА з Наумівки на Корюківщині шукає нову родину для кізочки Умки.
— Коза безрога, породиста, дійна, — хвалить господиня. — Мирна, домашня, доїться легко та швидко. Молоко чудове, солодке, без присмаку. Улітку з мінімальним вигулом пів години-півтори години надій був до трьох літрів. Кізочці два з половиною роки. Покрита в кінці жовтня.
— Чому її так назвали?
— Бо вона була біленька-біленька, коли народилася. Як ведмедик у мультику «Умка». Але зараз трошки змінився колір.
майже усіх кізочок називала я. Перша була Мілка, їхня мама. Потім — Нюша, її віддали, бо Мілка її била, така агресивна стала. Чамі ще була. Чому Чамі? Знаєте, як коней називають? Перші дві букви від батька й матері. За таким же принципом кізку нарекли. Чарлі і Мілка — вийшло Чамі. А от козлика діти назвали Чарлі. І третю, останню кізочку, Дашку, теж назвали діти.
— Яку породу успадкувала?
— Від матері зааненську — Мілка, мати-коза, давала шість літрів. А від батька, Чарлі, — гірську. Чарлі козлик напівкарликовий, гірська порода змішана ще з якоюсь. Він невеличкий, тому й козенята маленькі.
Чому взяли такого козлика? По-перше, з таким легше управлятися мені. З великим козлом ще спробуйте справитися. По-друге, у гірських кізочок у молоці немає специфічного запаху. Смачніше, ніж коров’яче.
Смак молока залежить і від догляду. Тирсу возимо, посипаємо, щоб вологи не було.
Залежить від харчування. Кози люблять дуже тоненькі гілочки з фруктових дерев, об’їдають їх повністю.
Траву різноманітну влітку їдять. А на зиму купляємо сіно. Цього року розраховували на всіх і купили 90 тюків. Один тюк кілограмів 15.
Зерно купляю не заздалегідь, а по ходу. Воно не завжди треба. Умці взагалі не давала, доки запускала, пару тижнів. А тоді даватиму буквально по стаканчику. За два тижні до пологів теж взагалі не дають. Щоб не жиріли. Їм легше народжувати буде. Як жінкам небажано їсти м’ясо перед пологами, так кізочкам зерно.
Овочі даю: капусту, моркву, буряки, гарбузи, картоплю. Батат (солодку картоплю) вирощую. Відбираю дрібнішу для кіз.
— Скільки хочете за Умку?
— Дві тисячі гривень. Умка лишилася одна в господарстві. Було ще три кози і козлик.
Першу продала за три, хлопчика за дві, другу козу за дві з половиною. Просто хочу скоріше збавитися Умки. Тож і віддаю всього за дві тисячі. Продам, але жити все одно в селі лишуся. Буду за хатою дивитися. Це в дітей єдина оселя, куди вони можуть повернутися. Так що треба берегти.
У мене п’ятеро онуків. Вони з дочкою (тобто зі своєю матір’ю) в кінці жовтня 2023 року виїхали в Німеччину. І кози мені тепер не потрібні. Навіщо? Тільки клопоти. Я молоко дою і роздаю.
Донька з дітьми одна, бо зять чотири роки тому помер від інфаркту.
Тікали від війни
Виїхали і через війну, і через те, що захворіла старша онука. Донька не працювала. Як вона може працювати з п’ятьма маленькими дітьми? Перестали платити і по малозабезпеченості, і відмінили субсидію. Жити за що? За мою пенсію? Усімох не виживемо. За пенсію зятеву? Дві з половиною тисячі по втраті годувальника — на п’ятьох.
Зібралися, — благо, що волонтери допомогли, — і змінили життя. 500 євро приблизно отримують на кожного щомісяця. Не до кінця оформлені. Як оформляться, будуть на дітей більше платити.
Вираховують комуналку. Виходить дві тисячі євро на всіх на місяць (майже 84 тисячі гривень). Умови для біженців з України жорсткішими стали. Але все одно вони живуть, вони їдять. А тут? Тільки те, що в погребі запасли. Та кози. Але кіз теж треба годувати.
Живуть діти в невеличкому будиночку — ніби пансіонат для українських біженців — у містечку типу нашої Корюківки. Як оформляться, підшукають більше житло — або будинок, або квартиру на всю сім’ю. Бо зараз там три маленькі кімнати.
І я з ними була. Повернулася, щоб кіз продати та хату наглядати. Бо труби позамерзають, якщо не топити.
Ми приїхали в Наумівку чотири роки тому з Києва, — згадує. — У нас була велика квартира. Її продали. Купили сину квартиру (у нього троє дітей), мені однокімнатну квартиру і цю хату.
Переїхали в село через дітей. Вони всі алергіки, і донька алергік. Їм рекомендували село, природу. А тут сосновий ліс, чиста вода, їжа зі свого городу, саду. Молоко козяче. Бо коров’яче не можуть пити — алергія, а козяче пили. По шість-сім було літрів, вони все випивали.
*UPD на момент пубілікації козу продали.
Джерело: Тамара КРАВЧЕНКО. Фото Лариси ПОЛИНОВОЇ
"Час Чернігівський" писав про таке: Руслана Рудановська продає корову разом з апаратом
