Ярослава Сірик - відома фотоблогерка з Ніжина. За фахом - вчитель математики та фізики, за покликанням - фотограф-любитель. А ще - вона рідна старша сестра знаменитої популяризаторки сільського життя Юлії Сірик-Одосовської.
Вже у зрілому віці вона почала, як говорить авторка, бачити красу світу. І їй захотілося ділитися нею з людьми. Ще більша аудиторія підтягнулась, коли Ярослава почала писати пости про своє пізнє материнство - вона народила дитину у 44. Тож, з часом на її фотоблог у фейсбуці почали приростати і читачі. Нині їх вже майже 16 тисяч.
Жінка говорить - усьому початок поклали подорожі. Спочатку ще з донькою, потім з сином. Найбільше ж мандрували, звісно, Чернігівщиною, доїздили аж до Львова. Більше вийшло їздити вже після народження другої дитини - сина.
Пані Ярослава спочатку працювала у школі вчителькою. Потім - через сімейні обставини довелося дещо змінити профіль і стати репетитором.
Усі свої кадри робить на звичайну камеру бюджетного смартфона. На дорогий, каже, поки не заробила.
-…ми, в принципі, родиною нечасто їздили. Не так, звичайно, багато як зараз. Бо чоловік працював у мене подобово. І їздити часу в нас особливо не було. Але і в Львові ми були, і в Дніпрі. І їздили постійно на відпочинок у Залізний Порт.
В нашій області це був Батурин, Сокиринці, Качанівка і Тростянець. Тобто, це навіть до малюка ми їздили. Ми завжди любили подорожувати. І навіть з наметами на Десну, стариці Десни. На Голубі озера, наприклад, їздимо сім років, з 2020-го року, як я звільнилася зі школи.
- А чоловік ким працює? Водій? Далекобійник?
- Він працював на олійниці у Ніжині. Але він теж звільнився: стало неможливо працювати, його мама інвалід по зору. За нею потрібно постійно доглядати, навіть якщо кудись їдемо, наймаємо людину. Вона повністю потребує догляду... Готувати їжу, памперси треба міняти, вона слабенько ходить. Зрозуміло, що вона абсолютно себе не обслуговує.
Я неофіційно працюю. Є репетитором з математики і фізики. Зі школи пішла в 20-му році. І тоді якось так час пройшов, і я потихеньку-потихеньку... Мені посовітували графічний планшет. І я почала працювати.
Коли чоловік звільнився з роботи, я зрозуміла, що у мене буде більше вільного часу для того, щоб вести свою сторінку.
Але, чесно, я спочатку навіть не знала, як воно буде, розумієте? Тобто я почала вести сторінку як автор цифрового контенту, професійну панель підключила. І це все якось було незвично мені. Спочатку поїздки виставляла з архіву: Тростянець, Батурин, Сокиринці. Тоді ж і не вимагали у Фейсбуці, як зараз, по 30 дописів кожного тижня. А по 7-8, розумієте? В основному це були якісь відео із подорожей, або із малюком.
Ярослава Сірик з чоловіком і сином
- І скільки на Вашу сторінку зараз підписані, ну, у фейсбуці хоча б?
- Я тільки у фейсбуці веду, є ще й ТікТок, але там я майже не зʼявляюсь. Ну, не розірвуся, як би сказати.
В Фейсбуці біля 16 тисяч, 15 900, якщо точніше.
- О, то з пані Юлією майже на рівних йдете...А вона ваша молодша сестра, так?
- Так. Вона навчалась у восьмому класі, коли я забрала її в Київ. Я там працювала вчителькою у 209-й школі. У нас склалися важкі обставини в сім'ї, батька не стало. І мені треба було її забрати до Києва, вона в мене там школу закінчила. Після школи вивчилась на перукаря.
- То у вас велика різниця у віці виходить. Десять років?
- 9. Ну, велика різниця, так. Я із 1977-го, вона із 1986-го. З братом ще більша. У нас є менший брат, так у мене взагалі 13 років.
- Брат блогерством ще не займається?
- Хто, брат? Ні, ні (сміється).
- Ну, чого? Сестри успішні, чому би ні?
- Ну, я б не сказала, що я там така успішна. Ну, 16 тисяч.
- Шістнадцять тисяч, вибачте, це на фейсбуці, це не в інстаграмі, це дуже важко їх так зібрати. Кажу, з власного досвіду, як журналіста. Це дуже непросто.
- Я ніколи навіть про це не задумувалася. Я Вам чесно скажу, все вийшло само собою. Я природу завжди любила. Саме її фотографувала часто. Ми їздили і те, що подобалося, я знімала й фотографувала. Потім викладала. Все.
- Ну, Ви ж бачите, що Ніжинський район якось так от сильно по блогерству пішов. Он, Олег Роговий теж знімає (блогер з Ніжинщині, на нього підписані десятки тисяч користувачів - ред.)…
- Олег Роговий переді мною був. Я, мабуть, була одна з перших, скажімо, ну, Олег Роговий ще до мене знімав. А потім у цьому році я бачу, що там ого-го скільки вже набралося. Тобто є на кого рівнятися. Я на нього не звертала увагу, на його відео. Не копіювала, в мене абсолютно все інше. Я просто дивилася в інтернеті ті підказки, куди їхати, де побачити, щось там десь випадково в стрічці попадеться якесь місце. Коли почали підписуватись читачі, то вони відписували про цікаві місця Чернігівщини.
Перші свої фото я виклала в групі "Чернігів і Чернігівщина у фото", потім "Фотоподорожі Україною", "Мандрую Україною". Спочатку це були архівні фото, тому що в архівах у мене не один десяток гектарів є, потім фотографувала своє село, Ніжин, Батурин і всі місця, де подорожували.
- А знімаєте на телефон чи на професійну камеру?
-Телефон звичайний, навіть не айфон. Перед цим у мене був Поко, правда під кінець літа, в серпні минулого року, я Моторолу купила, але теж із лінійки недорогих, бо на айфони по 40 тисяч тратити не в змозі. Я взагалі не фанат бренду, у мене донька має айфон, там вона правдами-неправдами робила, щоб заробити на нього. Вона старша, їй 22 роки. То я Вам скажу, вона якось подивилася мої роботи і каже: «Мам, я не зрозуміла, чого у тебе фотки краще, чим у мене на айфоні!» (сміється) Я кажу: «Так ото ж».
Ярослава Сірик із донькою
- А Ви зараз як мандруєте? Ви просто самі їздите, чи по роботі? Чи Ви з дому викладаєте фотки? Бо це вражає, що Ви постійно, як Роговий, мотаєтеся, мотаєтеся.
- Взимку це, звичайно, рідше. А зараз в мене канікули три місяці. І я ж в один день усе не виставляю, Ви розумієте. В мене ж багато архівних є. Нещодавно купила жорсткий диск на 2 терабайти, щоб перекидати фото і відео з телефону, тому що матеріалу дуже багато.
Я знімаю, що бачу, мені багато чого подобається. Природа, історичні та архітектурні пам'ятки, вулиці міста. У мене мама історик. Багато чого з історії від мами пам'ятаю.
- А які фотопости залітають найбільше? От, по реакціях. Що Ви там аналізували?
- Я аналізувала, але, Ви знаєте, Фейсбук така річ цікава. Тут навіть не вирахуєш... Найбільше залітали дописи про маму в 40+. Там було по півмільйона переглядів.
- Це Ви про дитину, про сина писали, так?
- Так. В мене рубрика “Мені 48 і я -”молода мама” (жінці нині 48 років, мамою вдруге стала, коли їй було 44 - ред.).
- Як Ви наважилися після 40 на дитину? Бо це ж, я так розумію, не ЕКЗ, це природна вагітність?
- Це природна. У мене є донька від попереднього шлюбу, але виховував її Валерій, мій нинішній чоловік. І в нас нема питання про те, чия це дитина. Це наша дитина, розумієте? І донька, і син. Ми з чоловіком прожили разом 11 років, спільних дітей не було. Але у 2021-му році, в мене була онкологія, робили операцію в Чернігівському онкодиспансері. В цей час я завагітніла.
Можливо, збій якийсь був гормональний, бо в мене пухлину в молочній залозі вирізали. Я взагалі вважаю, що це чудо. Тому питання переривання вагітності навіть не стояло. Хоч вагітність була важкою, довго лежала на збереженні.
Перед пологами я майже місяць в патології була, мені робили кесарів розтин. Я гіпертонік, була така набрякла, опухла, перед народженням сина.
Єдине, що я Вам скажу, що, мабуть, коли почалась війна, зрозуміла - або я відключуся від того, що відбувається, щоб виносить малого, або я просто його не виносила б. Я якраз була на сьомому місяці вагітності, коли війна почалася. Треба було себе якось настроювати, тому що інакше ніяк.
Ярослава Сірик із чоловіком і сином
Ярослава Сірик із сином
- То Ви домовилися з сином, що, типу, що все буде добре?
- (перериває розмову задля репліки убік чоловіка) О, Боже, ну ви даєте! О, Боже! Господи! (Радісно пояснює) Валєрка, дякую! Молодці! Тато з сином цілий букет ромашок польових принесли…
Так що, скажімо, як би там не було, я сама себе налаштовувала, що все буде нормально. Я дуже багато про це писала в дописах про вагітність.
Під час вагітності такий був тиск з боку деяких людей, що Ви не уявляєте. Я в свою сторону почула стільки: оце, для чого, навіщо? Мене прямо запитували і з подивом, мовляв, чого це я збираюсь лишати собі дитину?! Я Вам скажу, що, мабуть, Фейсбук мене і вилікував від цієї хвороби - думати хто що скаже. Я поясню зараз. Те, що я думаю, те, що я переживаю, я писала в дописах. Це, свого роду, як психологічна робота. Як сповідь.
Коли я починала у березні минулого року вести свою сторінку, ці питання, що скажуть люди, в мене дещо були. Фейсбук для мене став як можливість поспілкуватися, де я все постила, а може іще комусь воно допоможе, тому що мені багато хто тоді відписував, що їх психологічно змусили перервати пізню вагітність. Вони зробили аборт і до сих пір жаліють. Розумієте? Ви уявіть собі, мені люди писали і в коментарях, і в приватні повідомлення. Сотні жінок написали, що вони і народжували пізно, а деякі писали з болем, що зараз моїй дитині було б стільки-то…
- До речі, про родину, як зараз себе почуває пані Юлія? Як її стан? Стало їй краще? Вона починає трошечки рухатися?
- Та вона й рухалася. Їй же ніжку ампутували (розмова відбулася на початку липня, тоді Юлія ще не повідомила підписників про цю сумну новину - ред.).
- Повністю?!
- Ну, так. Їй ліву ніжку ампутували.
Юлія Сірик-Одосовська після ампутації
- Це вона, виходить, буде проходити протезування?
- Так, вона і зараз в лікарні лежить, і автоматично реабілітологи до неї ходять. Я вже не біля неї, тому що біля неї постійно чоловік і діти. Це взагалі важко, я розумію, що вона просто наново вчиться жити, якщо так простіше кажучи. А чоловік з дітьми в Чернігові, вони біля неї, живуть прямо біля лікарні, у знайомих, знімають однокімнатну квартиру.
Але перші 3 тижні я майже постійно була біля неї, мене впускали, коли на годину, коли на кілька годин.
- А як з фінансами? Хтось допомагає, донатить? Бо виходить, чоловік не працює, займається тільки дітьми.
- Чоловік не працює, люди донатили. Вони дуже вдячні людям, я теж постійно дякую у постах. На що живуть? На збереження… Юля на лікарняному. Будуть потім оформлювати інвалідність. У них дуже важке фінансове становище. Як далі буде, я не знаю.
Протезування від держави повинні зробити, але ж коли вона зможе просто доглядати за собою сама - хто знає. Зараз їй допомагає чоловік і старші донька та син. Тобто вони вчаться жити по-іншому. Ось так буде правильно, Ви розумієте? Вона досі в лікарні, її вже перевели з реанімації у судинне..
- А серце як?
- Серце більш-менше, але ж на пігулках потрібно бути постійно. Добре, що хоч клапан серця свій, не пересадка. Але ж там протез, повністю аорта замінена.
Я навіть у неї це не розпитую. Не хочу її травмувати. Я от два дні з нею не говорила, а вчора просто написала ввечері - я тебе дуже сильно люблю, обіймаю, цілую.
Розумієте, я не хочу, щоб вона нервувала, їй важко говорити. Вона моя рідна сестричка, але за неї ж я її життя не проживу. А їй треба до цього самій прийти, щоб прийняти себе і те, що сталося.
Сестри Ярослава та Юлія
Тут чоловік і діти будуть грати більшу роль.
В мене тут деякі написали гидоти… О, ти там їздиш, знімаєш, постиш, а твоя сестра в лікарні.
- А вони не розуміють, що Ви хочете просто відволіктись таким чином?
- Ну, їм однаково...
- Що це теж терапія?
- Розумієте, те, що моя родина три тижні в такому режимі прожила - нікого не цікавить. Ми приїжджали на один день додому і знову у Чернігів. Вдома наймали людину доглядати за мамою. Приїжджали додому на день, щоб матір обмити, попрати, прибрати, і знов їхали в Чернігів, чоловік був разом зі мною. Він мене возив у лікарню, жили у куми біля Валу. Зранку до Юлі, потім до куми провести онлайн-уроки, а ввечері знову в лікарню.
Я також хочу додати: попри все - дуже вдячна своїм хейтерам. Якби не вони - я б не досягли стільки. А так це все змушує щодня йти, рухатися вперед. Жити і не стояти на місці.
Якщо хтось схоче підтримати донатом Юлію Сірик-Одосовську - лишаємо реквізити
Реквізити для допомоги:
Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8Vzy2aYGN6
Номер картки банки: 4874 1000 3831 6041
Карта Приват банку Сірик Юлії: 4149 4975 2552 9527
"Час Чернігівський" писав про таке:
