Михайло Пихтарь з Хотіївки на Семенівщині терміново шукає доярку. Виростив череду 50 голів з однієї корови.
— У мене 50 голів дійної худоби, — розказує Михайло ПИХТАРЬ, тваринник, директор філії господарства «Степанич» на Семенівщині. Село за 18 кілометрів від кордону з росією. Корови червоно-рябі і чорно-рябі. Є дві доярки. Треба підмінна. Бо працюють без вихідних. Умови, як всюди на фермах. Доять апаратами.
Каже, що перша дійка о 5 ранку. До 8 ранку встигають, не поспішаючи. Друга дійка починається о пів на шосту – о шостій. До 8 вечора встигають.
Молоко в охолоджувач — і в машину. Приїздить Новгород-Сіверський молокозавод. Закуповує по 16 гривень 40 копійок за літр базисної жирності (3,4 відсотка).
Заробітна плата доярок 9500-10000 гривень. Якщо нема де жити, забезпечать житлом. Хатою. Безплатно. Тільки за електрику платити.
Крім корів, у господарстві є свинки.
— 12 лишилося. Догодовуємо, здаємо, і, мабуть, все. Нікому працювати, — повертається Михайло Пихтарь до болючої теми. — Доярки і свинок годують, і корів доять. Дуже важко це. У селі живуть переважно пенсіонери. Молодь — яка поспивалася, а яка працювати не хоче.
Навіть пастухів не дуже знайдеш. Череда Михайла Пихтаря на випасі з електропастухом.
— Невеличкі стовпчики обтягують тонесеньким дротом, — пояснює. — І воно під напругою. Корови знають, що це небезпечно. Вигризають цей квадрат, випасають його, не торкаючись дроту. А торкнулися — воно ударить, для корови це нестрашно, та вона зрозуміє, що далі не можна.
Розказує про себе, що служив півтора року — пішов добровольцем. Звільнився. По-перше, як багатодітний батько. П’ятеро дітей, з них троє неповнолітніх. По-друге, по здоров’ю. Йому 50. По землянках, бліндажах — дуже здоров’я похитнулося. Командир запропонував написати рапорт.
Воїн повернувся додому, до фермерського господарства, котрим займався й до мобілізації.
Живе з родиною в Семенівці. Дружина з дітьми, зі слів Михайла Петровича, виїжджати з прикордоння без нього не хоче.
— Я ж не можу, — каже. — На кого лишити господарство? Здати? Мені це дуже боляче. Я вирощував з маленьких телят, починав з однієї корови.
Звідси, за 9 кілометрів, їздить у село, як і раніше. Тут працював у школі вчителем. Викладав фізвиховання. Школа закрилася. Як розпайовували колгосп, частину майна викупив. За 12-13 років з нуля відновив ферму.
Хто хоче доїти корівок у хотіївському господарстві, звертайтеся: телефон (068)130-92-71.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Тамара КРАВЧЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке: Теплиці врятували від заморозків: досвід чернігівського фермера вивчали українські аграрії
