З перших годин повномасштабної війни, у Гончарівському створили територіальну оборону, яка дбала про безпеку місцевого населення, в той час, коли Перша танкова бригада рушила захищати Чернігів.
До складу тероборони увійшли як колишні військові, так і цивільні, що вперше взяли зброю до рук. Спочатку їх було 25 чоловік, а згодом понад 100. Ворог неодноразово обстрілював селище. Добровольці надавали допомогу мирним жителям, а найдосвідченіші брали участь у знешкодженні боєприпасів, якими було усипане все навколо.
"Після обстрілів треба було перевірити на наявність предмети не тільки у нас і виїздили у Лебедівку просили урагани торчали в городі люди цього боялися. В селищі було знешкоджено найдено багагато, касети лежали", - Олександр, доброволець Гончарівської тероборони.
"Я не військовий. У мене група. Я пішов, бо треба було шось робити. Жінка була проти , але потім підтримала. Так треба було. Маю надію на перемогу, якщо доведеться знову візьму зброю", - розповідає Ігор, доброволець Гончарівської тероборони.
У день добровольця – найбільш відданим з них вручили відзнаки представсники місцевоїх громади, обласної влади та військові. Кажуть, саме добровольці відігравали і продовжують відігравати важливу роль в захисті країни.
"Спочатку було 25 потім стало 113. От цим 113 дякую. За те що ви були за те що виконували обовязки з честю", - каже Віталій Рудник, голова Гончарівської громади.
"Для мене доброволеуь це людина не тільик зі зьроєю а ті хто надає медичну допомогу це і волонтери які роблять все для нашої перемоги", - В’ячеслав Чаус, начальник Чернігівської ОВА.
"Віталій згадав, як хлопці вночі, вдень, під ранок приїздили за гуманітаркою для Гончарівського, для сіл. Всі були разом, бо разом - ми сила. Цей час показав, що ми разом можемо досягути успіху", - пригадує Олена Дмитренко, голова обласної ради.
Добровольці переконані, що цей день буде справжнім святом лише після нашої звитяги, а поки всі готові надалі працювати для перемоги України.
"Час Чернігівський" писав про добровольців:
