16 лютого Іван Давиденко з села Чемер (Кіптівська громада) відсвяткував сторіччя.
— Народився Іван Дмитрович у Чемері. Тут і працював: різноробочим у колгоспі, на комбайнах і тракторах. А скільки він дерев у селі повалив. У нього першого бензопила з’явилася, — розповідає про ювіляра Тетяна Осипенко, соціальний фахівець.
Іван Дмитрович був двічі одружений. Виховав двох синів і доньку: В’ячеславу нині 68 років, Віталію 61, Тетяні 54. Має п’ятеро внуків і троє правнуків.
— Усі у Києві. Приглядає за дідусем старший син. Вийшов на пенсію і переїхав у село, оселився поряд з батьковою хатою. Дружина померла років десять тому. Було їй під 80 років. А мені сказав Іван Дмитрович: «Не вмру, поки не прийде перемога! Нє дождетесь!».
— Як зараз себе дідусь почуває?
— Не сидить без роботи. Маленький, худенький. Робить і продає ножі, сокири. Збирає на полях кукурудзу. Посушить, а потім безкоштовно роздає людям, хто курочок тримає. З сином і сусідами постійно їздить на рибалку. Друзі за віком йому в діти годяться.
За декілька днів до сторіччя в людей свиню колов. Чесно признаюсь, може і чарочку випити . Любить співати, вірші розповідати, танцювати і пожартувати. Як потепліє, знову почне на своєму скутері селом їздити.
«Час Чернігівський» писав про довгожителів:
- У батуринському селі місцева жителька, яка колись власноруч дотягла вола до хати, відсвяткувала 105 років
- Житель Бахмаччини святкує 100 років: переживає другу війну, хвилюється за онуків та правнуків
Джерело: «Вісник Ч» від 23 лютого 2023 року, авторка Ольга Самсоненко
