Довгожительку звуть Євдокія Нечипоренко. І вона живе у рідному Красному. Свою круглу дату жінка відзначила 18 лютого.
Досі зберігає бадьорість духу та життєвий оптимізм, попри те, що переживає вже другу війну.
Євдокія Сидорівна народилася 18 лютого 1918 в с. Красне. Має двох дочок, двох онуків та трьох правнуків. На даний час проживає з донькою.
У житті Євдокії Сидорівни умістилася ціла країна та багато епох.
Все життя працювала у колгоспі. Це коли за 6 днів на поранні цукрових буряків платили 6 карбованців та ложку (!) цукру.
Євдокія Сидорівна ніколи не була далі Конотопа, але якось довелося з того міста дотягти возом вола. Він занедужав після базару, тому вдвох з іншим чоловіком закинули вола на воза, та й, змінюючись, дотягли до Красного і воза, і вола.
Євдокія Сидорівна була єдиною жінкою-косарем.
«На питання, чи змогла б зараз поклепати косу, каже, що залюбки б, але очі вже не ті. Вона ніколи не їздила на потязі, і після однієї спроби ніколи не пила алкоголь», - розповідає сторінка Батуринської міської ради, працівники якої прийшли привітати ювілярку зі святом.
А ще пенсіонерка любить книжки з малюнками і не любить телевізор.
Жінка обстоює позиції життєвої мудрості та здорового глузду, не повчає молодь життю, бо нині все зовсім інакше, каже, що чимало речей набагато-набагато легше.
Євдокія Сидорівна часто мріє, але не зізнається, про що. Та не про речі, бо «в неї все є».
"Час Чернігівський" писав, як Житель Бахмаччини святкує 100 років: переживає другу війну, хвилюється за онуків та правнуків.
