Григорій МОСІЙЧУК з Нових Яриловичів (Добрянська громада) першим в окрузі встановив електропастух. Вісім років тому. Тоді родина тримала три корови. Зараз у загорожі пасеться тільки Дуня.
— Працював далекобійником, — розповідає Григорій Мосійчук, як прийшла ідея поставити електропастух для своїх корів. — Їздив до Скандинавії. Там давно перейшли на електропастухи. А в нас розпалася череда. Моніторив інтернет. Знайшов у продажу електропастухи. У сім тисяч гривень обійшовся. Це з усім: з дротами, акумулятором. Заряджаю раз на тиждень.
— Я не хотіла, відмовлялася, — каже Алла ГРИГОРІВНА, дружина. — Бо ні в кого ще не було. Незвично. Трохи страшнувато, що корову буде током бити. Чоловік вмовляв. Показував відео в інтернеті, як працює електропастух. Переконав. І так він нам сподобався. Уся округа потім приїздила консультуватися. І собі купили.
— Окупився електропастух за рік, — підраховує Григорій Мосійчук. — Як наймати пастуха через тиждень, ціна була 250 гривень за день. Ще і могорич. До 300 гривень обходилось. А як самому пасти, то ще дорожче. Самому ж теж треба смачно поїсти, — сміється.
— Зазвичай у селах власники корів скидаються грошима, щоб дешевше було.
— У сусідки одна корова. І більше поблизу ніхто вже не тримає. У нас було три корови. Тепер лише Дуня залишилася, — веде до корови. — Народилася 14 березня 2022 року. На Явдохи. Так і вирішили назвати. Тримаємо заради внучки. Ксенії три роки. Живуть у сусідньому селі Добрянка. Любить молочко з вареннячком. У нас жила. А це батьки забрали додому. Молочко передаємо.
— Дуня швидко звикла до електропастуха?
— Одразу. У неї всі умови. Провів воду, — показує чорний шланг, протягнутий від двору до металевої ванни, що стоїть біля входу.
— Онука, як побачила, запитала: «Бабушка, а це вона тут і купається, коли їй спекотно?» — жартує жінка.
— Яка територія в Дуні?
— Площа, може, з гектар, — прикидає господар. — Соток 80 точно є. Тут колись були людські городи. Власники дозволили випасати. Колки вбиті через кожні 10 метрів. Встановлювати допомагав син. Витратив дві бухти «нитки». Інколи лосі заходять. На ніч вимикаю, проривають дроти.
— Дуня знає, що до дротів підходити не можна. Бо буде боляче. Мене кілька разів било, добре тріпає, — описує відчуття Алла. — А ми другий раз забуваємо ввімкнути акумулятор, — зізнається. — Та корівка все одно боїться, — Дуня лиже руку хазяйці. — Підходить, але не торкається.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Марина ЗАБІЯН. Фото Юлії СЕМЕНЕЦЬ
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Пастух-зрадник з Чернігівщини сів на 15 років: фабула звинувачення
- У селі на Чернігівщині стадо на 25 корів: скільки платять пастухам
- Коли пастухів нема, а худоба ще є. Як село на Чернігівщині саме вирішило проблему з випасом корів
- Наче малі дітлахи, а здоровенні корови їх слухаються.
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
