Валентин СКОП та Максим ІВАНЕНКО їдуть велосипедами Дроздівкою на Куликівщині, видивляються кущі бузини. Не для краси, а для заробітку. У кожного два пластикових відра. Супроводжує хлопців чорна собака Найда. У Максима на багажнику ще пластиковий ящик. Майже повний чорно-фіолетових китиць бузинових ягід.
Хлопці зупиняються біля бузинових хащ, що розрослися під нежилим парканом. Прилаштували велосипеди — і до роботи. Найда лягає в тіньочку поряд.
— 14 гривень за кілограм, — нагинає гілку 17-річний Валентин. На півтори голови нижчий 12-річний Максим починає обривати грона. Збирають у спільну купу. Потім весь денний заробіток ділять навпіл.
— Кілограмів 100-150 цього літа вже зібрали, — прикинув Валентин. — Півтори-дві тисячі гривень.
— Ягоду приймають стиглою. Іноді перебирають, щоб була чорна. Зелену викидають і не зважують, — продовжує рвати бузину Максим.
Валик залишає на кущі парасольки недостиглої ягоди. Присохлі оминає.
Але бузини в селі, кажуть, вистачає.
— Приймає тітка Валя (Меженікова). Моєї баби однокласниця, — мружить око на сонці Максимко.
— Скільки відер сьогодні вже здали?
— Та щойно почали. Необов’язково ж зрання починати. Поїли, полежали, — сміються хлопці.
— На річку покупатися з’їздили, — підказую. Бо спека.
— У нас така річка, що краще не купатися. Вода геть зелена. Але іншої немає, — докидає бузини до верху відра Валик.
— Учора рвали окремо. Я здав 50 з чимось кілограмів за пів дня. А Максим — 45.
— Відра менші були, — пояснює товариш. — Гривень на сімдесят менше отримав.
— Мені 630 вчора дали, Максиму — 500 з чимось, — несе повне відро до велосипеда Валентин.
— 500, а потім ще 200, — не згоден Максик. — Я два рази здавав. Майже 700 заробив, — пишається хлопець.
У Дроздівці дві людини приймають. Тітка Валя і дід Петро. Але дід менше платить, 12 гривень за кіло. Ще іноді хрін у селі беруть. Калину.
Так само рвали бузину і минулого року. Гроші витратили на різні смаколики, — нагинає чергову гілку високий Валентин. — З одягу собі нічого не купували. А Максим он на велосипед копить. Зламав, тепер збирає.
— На запчастини, — не відриваючись від ягід, уточнює Макс. — У мене спортивний удома. А це інший, — киває на той, що під кущем стереже собака Найда.
На смак ягоди бузини не пробували.
— І не збираємося, — хитають головами.
— Їсти її точно не можна. Живіт болітиме, — знає Максим. — Але з неї ліки роблять.
Чотири відра і ящик бузини хлопцям нарвати недовго.
— Менш як година роботи, — хмикає Валентин. — Учора чотири відра за 30 хвилин нарвали. Це з тим, що шукати її ще треба.
Односельці товаришів не лають, деякі ще й у двір пускають обірвати.
— У села поряд заїжджаєте?
— Там свої заготівельники є, — уже йдуть «по конях» хлопці. На кущах залишки недозрілих кістянок. Повісили два повні відра на кермо Валентинового велосипеда. Поїхали шукати ще. У Максима відра пусті.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Олена ГОБАНОВА. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині приймають бузину: яка ціна і що з неї роблять
- Роздають яблука із саду музею Довженка: уперше люди з такою охотою беруть
- "У кого з простатою проблеми - допомагає": почім чоловік продає журавлину
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
