Африканські страуси живуть у 56-річного Михайла РОСІКА. У Гвоздиківці біля Сновська. Жорі і Дорі по 11 років. Вольєр у них просторий, площею 100 на 200 метрів.
— Є де розбігтися, — розповідає Михайло. — Самець перед тим, як зайнятися сексом, танцює перед самкою. Недовго. Десь з хвилину. Розмахує крилами перед нею. Вона сідає, він на неї зверху.
— Як часто такі дійства відбуваються?
— Зараз уже не спостерігаю. А раніше бачив і до десяти разів на день доходило. Самцю треба три самки. Однієї не вистачає. Це вже зараз Жора змирився. А раніше активний був. А загнати як? Треба, щоб палка була вища їхньої голови. Два з половиною-три метри. Усе, що нижче, вони не бояться. Якщо щось Жорі чи Дорі не подобається, шиплять.
Робітника Жора вдарив по нозі лапою. Лапи в страусів сильні. Бігають швидко. Б’ють ще й колінами. Читав, що лапами можуть лева забити. На щастя, у доглядальника Геннадія Лапи був незначний забій. Пізніше він звільнився за станом здоров’я.
— Вам діставалося від улюбленців?
— Мене не чіпають. Можу спокійно підійти, погладити, погодувати. Але не роблю так. Невідомо, що в них у голові твориться. Кажуть, у страусів маленький мозок, завбільшки з волоський горіх.
Якщо дотягнуться до людей, щипають на одязі все, що блищить: застібки, стразики. Якщо хтось стоїть поряд з вольєром і фотографує, можуть вирвати з рук телефон. Дзьоб теж міцний. Телефон миттю вихвачують і розплющують.
Забираю яйця лише тоді, коли страуси в іншому кутку вольєра. Облаштували собі два місця, щоб яйця висиджувати. Виривають глибокі кубла для цього. Людині десь до коліна.
— Що їдять Жора і Дора?
— Зерно, кукурудзу. Два 25-літрових відра днів на три-чотири вистачає. На рік на двох потрібно півтори тонни зерна. Сіна — десь з причеп машини «Газон».
— Будиночок страусів попід трасою. Вкрасти не намагалися?
— А ви спробуйте! Вони завжди насторожі. Жодна чужа собака чи лисиця у двір не заходить. У селі їх багато бігає, а до мене — зась. Маю 50 курей.
Першого товариш подарував. Він помер ще маленьким, — згадує появу страусів Михайло Росік. — Щоб друг не образився, купив собі пару. Один тоді коштував 200 доларів.
До року страуса важко виростити. До двох місяців треба робити щеплення. Важливо не перегодувати. І щоб було тепло. Місяців до чотирьох треба обігрівати спеціальними лампами.
Зараз вмикати такі лампи немає сенсу. Шиї в Жори і Дори довжелезні. Дістають і розбивають. Кілька штук уже зламали. Щоб було тепло, закидаю сарай сіном.
Коли на вулиці сніг чи ожеледь, не випускаю страусів. Щоб лапи не зламали. Коли темніє, вони, як кури, ідуть на нічліг. Сплять у сараї.
Дора виглядає гостей
— Скільки живуть страуси?
— До 35 років. Мають зріст до двох з половиною метрів. Важать до 75 кілограмів.
Сновська громада — прикордонна, межує з Росією. Від траси до вольєра, де гуляють страуси, — метрів 50. Саме цією дорогою їздили росіяни під час окупації області. З Городні до Сновська. Неподалік наші зривали мости.
— Я хотів мін начіпляти і страусів на росіян пустити. Мін не знайшов, — спочатку жартує Михайло Федорович. — Налякалися вони. Сиділи тихо. Зазвичай несуться два місяці на рік — червень-липень. Якщо раніше за два місяці Дора несла до 30 яєць, то у 2024 році було тільки шість.
Вага одного яйця — півтора кілограма. Якщо підсмажити, шестеро зможуть наїстися. Яйця роздаю знайомим.
Страусів різати не планую. Не для цього тримаю. Будуть жити, скільки їм треба. Звик до них. Уже як члени родини. Знають мою автівку. Зустрічають. Витягують шиї з вольєра і дивляться.
— На екскурсії до вас приїжджають? Побігати зі страусами, сфотографуватися?
— Дітей привозять. Водії зупиняються. Але через війну глядачів стало менше.
Джерело: Ольга САМСОНЕНКО, Юлія СЕМЕНЕЦЬ, Марина ЗАБІЯН. Фото Ольги САМСОНЕНКО
"Час Чернігівський" писав про таке:
- «Шум, ніби щось попало в колесо велосипеда": на Чернігівщині врятували білоруську лебідку
- У «Єрмоловій плавлі» гніздяться птахи: новий заказник на Чернігівщині
- Совенятко в «Соколятку»: як рятували пташеня
Ще більше цікавої інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
