Під час інтерв'ю запитали у Сергія Бутка, історика і представника Українського інституту національної пам'яті: чи завершився процес деколонізації? Ось що каже пан Сергій:
Нам потрібно ще дуже багато попрацювати разом з обласною військовою адміністрацією, адміністраціями районними і, головне, з громадами. Якщо це перейменування на честь героїв, люди повинні про це знати. Ви зрозумійте, історія і національна пам'ять грунтується на історії. Але це те, чи ми пишаємося, що ми шануємо. Якщо це Дмитро Романченко, Євген Лисенко, Олександр Довгач (загиблі Герої України, на честь яких перейменовано вулиці в Чернігові, - прим.), люди повинні знати, хто вони такі.
Це мають бути не просто імена. Це має бути український меморіальний простір, мають бути українські пам'ятки. Щоб ми цим пишалися, саме пишалися. Тому що в історії було все.
Окремо історик відмітив: питання пам'яті є важливим для національної безпеки України.
Меморіальний простір має працювати. Тому що будемо говорити так, що поки Росія не згине, та навіть і після того, це все питання національної безпеки і оборони. І це не просто слова.
***
Час Чернігівський писав про таке:
