Сталося це ще торік восени, однак завдяки спільноті «Деколонізація. Україна» новина отримала додаткове поширення - з шість сотень лайків, понад три десятки коментарів та з десяток репостів.
«Час Чернігівський» вирішив поцікавитися, як це було. Начальник відділу освіти, культури, сімʼї, молоді та спорту Олишівської селищної ради Олександр Волеваха каже: здивований, що така новина шириться соцмережами.
«Ой, та він же бетонний, типовий. Та і демонтували ми його власними силами за 20 хв. Комунальною технікою. При чому, при демонтажі він дещо пошкодився, тож його кудись вивезли - утилізувати чи ні - я не знаю».
Однак, спочатку, перш ніж декомунізувати памʼятник - його виключили з реєстру памʼяток. Тож нині від Горького залишився сам лиш постамент. Чи будуть робити щось з рештками споруди - за прикладом колег з Новгорода-Сіверського, які продали з аукціону останнього Леніна в Україні, у селищній раді махають рукою - мовляв, спочатку радилися, думали, а потім вирішили, що нічого з того не вийде. Та і не металева ж скульптура.
«Яким боком Горький до Олишівки? Та ніяким. То ще у 60-х радянська влада скрізь наштампувала. Діти взагалі його звали Франком», - каже Олександр Волеваха.
Ціна питання демонтажу виявилася практично дармовою. Чи буде щось на місці Горького - покаже час.
"Час Чернігівський" писав про таке:
