На сайті Президента України розміщено петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) бойовому медику і капелану 3-ї роти 206-го окремого батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони м.Києва, Олегу Марінченко.
Олег Марінченко народився 25 червня 1965 року в Києві. Проходив строкову службу в спецпідрозділі поблизу москви (рф), і коли почалось масштабне вторгнення повторював: «Як так, що ті, з ким я служив прийшли на нашу землю вбивати наших людей?».
Після армії працював інструктором у школі десантників. Здійснив 256 стрибків, був кандидатом у майстри парашутного спорту.
Активний учасник Революції гідності. На фронті з 2014 року. Зокрема, був у Донецькому аеропорту, де тоді велися запеклі бої. Там отримав численні поранення і контузії. Відтоді їздив по передовій АТО/ООС до військових. Пройшов курси з тактичної медицини.
З початком повномасштабного російського вторгнення Олег приєднався до столичного 206-го батальйону 241-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
Обійняв посаду бойового медика і водночас був капеланом. Він рятував і підтримував побратимів, за що ті його поважали й цінували.
Загинув 18 серпня 2022 року на Херсонщині від прямого попадання російської міни великого калібру у бліндаж, де він перебував і надавав невідкладну допомогу пораненим побратимам. Своїм тілом він закрив і тим самим врятував життя чотирьом військовослужбовцям.
«25 лютого 2022 року Олег був поранений і, зважаючи на вік, міг завершувати з армією. Але за два місяці він повернувся в роту й одразу став душею другого взводу. Хороший психолог, людина дивовижного внутрішнього спокою, ментор, який вмів розрадити, заспокоїти й вмотивувати. Інструктор з величезним досвідом бойових дій, крутий бойовий медик – Олег був одним із найкращих, надійніших бійців нашої роти. Він загинув від прильоту міни на найтяжчій позиції, яку росіяни обстрілюють нонстоп і намагаються взяти штурмом. Більшість осколків прийняв на себе, решта хлопців у бліндажі отримали поранення, але вижили. Олег був глибоко релігійною та щирою людиною. Він вірив у нашу справу й понад усе прагнув захистити країну, підтримати своїх побратимів. «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» – це саме про нашого Олега» - зазначено зі слів товариша Роман Кулик на сайті Платформа пам’яті Меморіал.
Олен Марінченко нагороджений:
- нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (16 листопада 2015 року);
- відзнакою МО України медаллю «За сприяння Збройним силам України» (19 серпня 2016 року);
- медаллю «Честь. Слава. Держава.» за мужність, патріотизм, та високу громадянську позицію, від громади міста Києва (12 серпня 2020 року);
- медаллю «За жертовність і любов до України» від Православної церкви України (01 жовтня 2020 року);
- відзнакою «За заслуги перед Петрівською громадою», посмертно (20 квітня 2023 року);
- орден «За мужність» III ступеня (17 листопада 2022 року, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Підписати петицію можна ТУТ.
Джерело: Сайт Президента України, «Новинарня», Платформа пам’яті Меморіал
"Час Чернігівський" писав про таке: Заброньований, але пішов добровольцем: петиція щодо присвоєння звання Героя (посмертно)
