Андрій Єрмоленко - художник відомий в Україні, лауреат Шевченківської премії, прославився завдяки нашивкам для сотень Євромайдану та воїнам АТО (зокрема, «Укроп») та серії неофіційних логотипів для найбільших міст України «United Colours of Ukraine».
У соцмережах автор зробив несподіване зізнання: Чернігівщина - край, який дуже близький для нього. Бо його родина походить з Карпилівки Срібнянської громади. Зазначимо, у Вікіпедії місцем народження митця вказаний Київ.
Окрім цього, Андрій Єрмоленко виклав малюнок, навіяний трагічними подіями у Прилуках. На ньому він зобразив знаменитий кадр з новин, як рятувальник Павло Левченко несе щойно відкопану з завалів зруйнованого будинку 5-річну Зоряну Коргун. 7 жовтня внаслідок удару дівчинка втратила батька.
«Прилуки - це місто, через яке проходило моє дитинство. Ми їхали через нього з батьками й сестрою, коли вибиралися в село. Дорога, знайомі повороти, якісь дитячі дрібниці, що чомусь залишаються в голові назавжди. Прилуки мали трохи кримінальну славу, але для мене це було місто прекрасних спогадів.
А сьогодні по ньому вдарили московити.
І найстрашніше навіть не розбиті стіни. Стіни можна відбудувати. Найстрашніше - діти.
Я побачив ці кадри - чоловік несе дитину серед руїн - і зрозумів: П’єта переслідує мене. Вона раз по раз виринає з цієї клятої війни. Тільки замість мармуру - пил. Замість біблійних одеж — форма рятувальника. А на руках - дитина.
Дай Боже, щоб вона вижила. Бо ми, ті, хто сьогодні бореться з агресором, мабуть, усе-таки трошечки святі. Хоча й грішні до біса», - написав Єрмоленко.
Артоб’єкт "П’єта" - створений за ескізом художника. Він зображає матір, яка тримає на руках свого загиблого сина-військовослужбовця.
У коментарях користувачі запевнили художника - дівчинка жива. Тоді ж автор зробив несподіване зізнання про Карпилівку.
Тетяна Щербина:
- З якого ви села? Ми теж їхали до баби-діда через Прилуки. А коли я малою була в них ціле літо, їздили в Прилуки у справах, або погуляти, морозиво зʼїсти. Біль 💔
Андрій Єрмоленко:
- Карпилівка, недалеко від Срібного!
Карпилівка - село, яке також отримало певну славу, щоправда, з негативним відтінком.
55-річний Володимир Сребродольський служив у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. У листопаді 2024 під час боїв за Селидове Донецької області він потрапив у російський полон. Російські пропагандисти записали з ним відео, де він під очевидним тиском висловлювався проти повернення в Україну.
Перебуваючи в колонії тимчасово окупованого міста Торез, військовий зазнав жорстоких побоїв від окупантів, від наслідків яких помер. За фактом його катування та вбивства українські правоохоронці відкрили кримінальне провадження. Навесні 2025 року його тіло повернули в Україну в межах репатріації.
Коли постало питання про поховання, місцева громада та Срібнянська селищна рада відмовилися ховати чоловіка в рідному селі Карпилівка через згадане пропагандистське відео, безпідставно звинувативши його у «зраді». Коли журналісти видання Слідство.Інфо намагалися отримати коментарі у сільраді, їм погрожували та пошкодили техніку. Детальніше про це «Час Чернігівський» писав тут.
Оскільки боєць не мав близьких родичів, його поховали за сприяння Чернігівської ОВА та побратимів зі 152-ї бригади на кладовищі «Горова Білещина» поблизу Прилук. Згодом волонтери та небайдужі громадяни впорядкували його могилу, встановили флагшток з українським прапором і віддали належну шану закатованому воїну.
"Час Чернігівський" писав про таке:
- «Висіла на 5 поверсі до приїзду рятувальників»: культова телеведуча розповіла, як врятувалася у Прилуках її однокласниця
- У Прилуках російська ракета вбила працівницю «Укрнафти»
- Російські ракети у Прилуках вбили цілу родину залізничника
- Тіла дітей дістали з-під завалів у Прилуках: що відомо про кількість жертв ракетного удару
