Про це повідомив сайт колишнього ресурсу Tut.by а нині «Зеркала». Журналісти поспілкувалися з мінським бізнесменом, родині якого загрожує переслідування та повна конфіскація через підтримку України.
Торік наприкінці лютого 42-річний Олександр (ім‘я змінене) перерахував близько двох тисяч євро для ЗСУ. Після цього його забрали на бесіду до місцевого КДБ, а потім оголосили підозрюваним у фінансуванні тероризму. Заарештували квартиру, бізнес, особисті рахунки та навіть карту 10-річного сина з інвалідністю. Чоловік встиг виїхати разом із сім'єю. Але силовики взялися за його батьків: наполегливо вимагають, щоб вони вмовили сина повернутися до країни.
В Україні у чоловіка живуть родичі, на той момент перебували бізнес-партнери. Олександр — підприємець, працював у сільськогосподарській сфері та багато років співпрацював з українськими підприємствами. У сезони, коли були постачання кормів, вони укладали контракти на великі суми. За стільки років співпраці у білоруса склалися теплі відносини з колегами. Події повномасштабної війни вони сприйняли дуже близько до серця.
— 26 лютого, пам'ятаю, дивилися українські канали 24 години на добу. На одному був qr-код із закликом надати фінансову допомогу ЗСУ. Я навів на нього і здійснив два платежі по 999 євро. Тоді подумав, що пошукаю можливість наступного тижня ще перерахувати гроші, але потім Україна ввела заборону на транзакції з білорусі і я не зміг.
Чоловік каже, що знайшов інший спосіб підтримати українців. На початку вторгнення, коли з боку Гомельської області ще можна було лишати гуманітарну допомогу на нейтральній смузі, він збирав та передавав до Чернігова теплі речі, продукти, дитяче приладдя.
За кілька тижнів після переказу коштів на ЗСУ рано-вранці біля під'їзду його зустріли двоє в цивільному і повезли «просто поговорити» до КДБ.
— Тоді я вперше побачив кімнату, як у телевізорі: прямокутне приміщення зі столом, стільцями та великим дзеркалом на півстіни. Може, був нагляд з іншого боку. Був один чоловік, він то йшов, то повертався. Одразу показав мені мій профіль у фейсбуці, де моє фото на тлі українського прапора. Я пояснив, що в мене весь бізнес та рідні в Україні, тож для моєї родини це трагедія і я підтримую українців як можу.
Олександр стверджує, що йому показали також чеки переказів для ЗСУ. Він не виключає, що ці відомості КДБ міг надати банк. Щоправда, показати витяг з рахунку мінчанин не зміг, посилаючись на те, що доступ до всіх його рахунків обмежений і банківські працівники відмовляються надавати йому документи, які це підтверджують.
— Я підтвердив у КДБ, що платежі були. І на український державний рахунок, – пояснює Олександр. — Тоді вони заявили: «Ви знаєте, що полк «Азов» у росії вважається терористичною організацією?» Я був у шоці. Я питаю: «А ми в росії? Чи в білорусі Україна оголошена ворогом?» Вони відповіли, що поки що ні, але, мовляв, це скоро зміниться.
Білорус каже, що у КДБ з ним розмовляли спокійно, ніхто не кричав і не погрожував. У співробітників була вся інформація про нього, їх цікавило його ставлення до України та нападу на неї росії:
— Вони питали, чому я спецоперацію називаю війною. Я пояснив, що у мене там родичі, ми зв'язуємося щодня і я про все знаю з перших вуст, тож так вважаю. Потім питали, що нами рухало, коли ми передавали гумдопомогу українцям до Чернігова. Мовляв, у білорусі багато своїх людей, яким треба допомагати.
У результаті мені дали папірець про співпрацю: обіцяли, якщо підпишу, закриють на все очі, казали, що в мене може бути цікава для них інформація, коли я працював з Україною. Нібито мене не змушують нічого зливати, але, якщо буде щось важливе для держави, мушу їм повідомити. Я відмовився. Після цього співробітник вийшов на три години. А коли повернувся до кабінету, сказав, що відпускає мене та всю отриману інформацію передасть до слідчого комітету, а там розбиратимуться. Попередив, що я ризикую.
Навіть після цієї березневої розмови Олександр не виїхав із білорусі. Правоохоронці почали періодично дзвонити та запрошувати на бесіди. Зацікавилися його бізнесом і… знову викликали на допит.
— Я дуже довго носив усі документи до відділу боротьби з економічними злочинами до РВВС Центрального району, — розповідає чоловік. — Усі мої контрагенти запитували, чи є в мене заборгованості. Я проконсультувався зі своїм адвокатом: треба тікати? Вона каже: «Та навіщо? Вже стільки перевірок. Вони начебто вгамувалися». Та й у мене батьки у Мінську, у нас дуже близький зв'язок…
Я розумів, що нічого протизаконного не вчинив. Як пояснював співробітнику КДБ, я не перерахував за якісь наркотики, не купив щось — просто надав допомогу. Тим більше, це зароблені мною гроші, з моєї зарплатної картки, з них сплачені податки — я вправі сам вирішувати, як ними розпоряджатися! Я б ніколи не подумав.
Олександр каже, що почав переживати, коли його щоразу викликали різні силові відомства і коли зажадали документи щодо українських угод за 5 років.
У липні він ще кілька разів сходив на розмову до міліції. А в серпні йому заблокували рахунки компанії, особисті карти та, за його словами, навіть карту дитини, на яку приходила допомога з інвалідності. На все накладено арешт, як і на квартиру.
Також у серпні Олександру зателефонувала слідчий. Вона сказала, що його мають опитати як підозрюваний у справі про фінансування тероризму, і покликала на розмову «завтра». Мінчанин пообіцяв прийти, уточнив час, а сам узяв квиток на автобус до Варшави цього ж вечора і поїхав «з пакетиком у руках — без грошей і речей». Чоловік побоювався, що з білорусі його не випустять уже тоді. Але каже, що йому заборонили виїзд лише наступного дня:
— Я був певен, що мене знімуть із кордону, але коли її таки пройшов і сів до автобуса — видихнув. Я розумів, що в мене там нікого немає, а коли вийшов на Західному автовокзалі у Варшаві, не розумів, що робити. Але я на волі!
Нині він у Польщі. Працює таксистом, дружина теж знайшла роботу. Знімають житло, отримують певну допомогу від держави. Аби заробити 1000 доларів доводиться працювати по 12-14 годин. Окрім того, поляки не надто люблять білорусів - через те, що ті пустили до себе росіян.
Інша проблема - силовики тепер взялися за батьків Олександра, постійно тиснуть на них, щоб вони змусили сина повернутися до країни. Мовляв, просто поговорити… Однак, Олександр давно цьому не вірить.
"Час Чернігівський" писав про ситуацію у білорусі:
- Секс-скандал: На Гомельщині віряни хочуть скинути свого архієпископа - уродженця Ніжинщині
- Росія почала перекидання на південь Білорусі техніки, яку раніше привезли на полігони з мобілізованими зс рф
- Священика з Зябрівки, який відмовився освячувати російські танки, архієпископ Гомельський Стефан звільнив і змусив покинути білорусь
