— Феньо, Феньо, — гукає худобину, припнуту біля двору, Наталія ФАТЄЄВА з Пушкарів Новгород-Сіверської громади. У 2000 році жінка переїхала на Чернігівщину з Берислава Херсонської області. Працює директоркою місцевого будинку культури.
У Пушкарях лишилося з пів десятка корів. Тому в череду вже не ганяють. Кожен пасе, коли, де і як придумає.
— Уранці добре наїдається. А потім на пашу — отам смужка трави є. І буде до шостої вечора пастись, — розповідає хазяйка. — Вона в мене баришня капризна. Але самостійна. Хвіртку відкриває. Феню, вставай. Тебе знімати приїхали, — підходимо до корівки.
— Молоко для себе чи на продаж?
— Здаю. Приїздить, слава Богу, з новгород-сіверського сирзаводу машина через день.
— І почім же?
— Ой, не питайте. Аж сумно.., — відмахується жінка. — Дев’ять гривень за літр. Коли-не-коли дев’ять з копійками. Людям іноді продаю. Ціну не гилю. 60 гривень за трилітрову банку. І добре. Знаю, що в них грошей теж немає.
— Корова у вас одна?
— Одна. Якби не війна, можна було б ще. Я сама живу. Мені однієї вистачає.
Казала, якщо навіть буду евакуюватися, нічого не братиму, а корову заберу. І собаку теж. Величезний такий. Йому вже 12 років.
— Думаєте евакуюватися?
— Не думаю. Думки ці відгоню від себе. Якщо вже стане зовсім нестерпно, тоді, звичайно, так. Заради них же і їхатиму.
— Тобто, за себе не страшно?
— Ні. А от через неї, — гладить бік тварини. — Як ото починають літати (безпілотники. — Авт.) та падати, молюся всім богам. Люблю її дуже.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Марина ЗАБІЯН. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- На Чернігівщині чоловік робить манікюр кобилі Ласуні
- «Хіба у вас можуть бути корови?» — не вірять на базарі. 25-річна Марина Грицик тільки посміхається
- На Чернігівщині власники "лейкозних" корів здавали молоко: як так вийшло
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
