Продовжуємо розповідати про життя громад Чернігівщини. Сьогодні говоримо про Холминську громаду. Тут російське вторгнення залишило відносно мало слідів, адже рашисти пройшли громаду транзитом, не зупиняючись.
Втім, місцеві жителі в перші ж дні вторгнення почали активний рух спротиву: знімали дорожні вказівники, щоб дезорієнтувати ворога, завалювали дороги.
"Близько обіду 24 числа через Холми пройшла техніка військова в сторону Корюківки. За вказівкою начальника районної військової адміністрації ми спілкувались із населенням, у кого є бензопили, з лісовим господарством. Були завали дерев на шляхах, щоб завадити руху техніки і її призупинити", - розповідає Олег Василенко, заступник селищного голови.
Місцеві жителі кажуть, що у вторгнення не вірили до останнього
"Я не вірив. Я навіть не вірив, аж до того, як у нас по центру танки поїхали. Вже мені пишуть з навколишніх сіл, що вже їдуть, русскіє їдуть! А я кажу - не може буть! Я адекватна людина і всі навколо адекватні... я не вірив, аж доки не почув, як тарахтять у нас по центру. Я трохи далеко від центру, але чутно було - ух!", - пригадує Антон, житель Холмів - "Якось щоб заспокоїтись почав строчити листи подяки всім компаніям, що вийшли з РФ. Здається, тільки одна мені відповіла. Але це більше для себе було, що от я не просто тут сижу".
"Спочатку не вірилось. Але я живу у будинку по центральній вулиці і коли пішли вже танки, бронетранспортери - відчувався страх. В першу чергу не за себе, а за дітей. Ну, але все рівно, проїхали вони, а ми зібралися у бомбосховище і працювали там", - каже Надія, місцева жителька.
Ось ці жительки Холмів плетуть маскувальні сітки для Збройних Сил ще з 2014 року. Відправляють у Чернігів та на Донбас. Продовжували це робити і в час активних бойових дій, переховувались у місцях, про які ворог не міг дізнатися.
"В час бойових дій ми не припиняли ні на хвилинку. Мабуть, стопор був особисто у мене дні чотири, Я не могла понять, як жити далі. А потім ранком встала і сказала - треба щось робить. Ми мобілізувались, розпочали роботу. До нас долучились вчителі. Ми нарізали стрічку і працювали. Навіть тоді, коли сказали, що поряд їздять уже. Але ми сиділи і плели", - розповідає Алла, місцева жителька.
Майже весь місцевий бізнес працював навіть у час рашистської навали. Підприємці допомагали жителям, завозили у магазини продукти, а зараз - відновлюються. Щоправда, все одно економічна ситуація тут не вельми позитивна. Втім, хоча б заборгованостей по зарплатах нема.
"Якщо брати бюджет громади, то у порівнянні з минулим роком (а ми проаналізували ситуацію за сім місяців минулого й цього року), то втрати бюджету - 2,5 млн грн. Це 23,5%", - каже Олег Василенко.
Для вирішення цієї проблеми хочуть залучати міжнародних донорів. Гірша ситуація із інформаційною безпекою. Місцевих ЗМІ тут нема, тому люди самоорганізувались.
"Люди гуртувались, створювали в Телеграмі групи, між собою спілкувались і якусь інформацію, де їде техніка, повідомляли всьому населенню, хто був у групі", - продовжує заступник селищного голови.
Зараз у Холмах відносно спокійно. Але про війну не забувають.
"Хвилюють всіх дуже білоруси. Плюс прикордоння обстрілюється постійно. Не те щоб у нас прильоти кожен день, але буваємо чуємо. Тобто всі пам`ятають, що там досі йде війна. Точніше не там, а тут", - каже Антон.
Холми відзначились активним рухом спротиву і постраждали від окупантів відносно мало. Втім, і тут потрібна робота з відновлення. Сподіваємось, громада отримає її якнайшвидше.
Час Чернігівський розповідав про іншу прикордонну громаду - у публікації Добрянка: за 30 метрів від білорусі.
* * *
Проект реалізується за підтримки Інституту економічних досліджень та політичних консультацій в рамках програми «Громадськість за демократизацію», яка фінансується Європейським Союзом
