24 квітня відбувся 73-й обмін військовополоненими. Додому повернулися 193 наших. Серед них — 11 з Чернігівщини. Усі сиділи в Чечні.
34-річний Олександр Плотніков з Буди Чернігівського району в полоні був два роки. Зустрічати прийшли дружина Діана, батьки Наталія та Сергій.
— У полон син потрапив у Кліщіївці під Бахмутом Донецької області, — розповідає батько. — Сьогодні подзвонили з Координаційного штабу. Усі приїхали. Та де ж наш Сашко? — вдивляються рідні в чоловіків, які виходять з автобусів.
— Невже пропустили, не помітити? — навертаються сльози на очі матері. — Невже я не побачу свою дитину? — нервується біля входу.
— Не переживайте, — заспокоюють з Координаційного штабу. — Лікарі їх обстежать. Вони помиються, поїдять. Усі отримають телефони, і син обов’язково подзвонить.
— Нерви здають! — батько крутить у руках телефон. — Син наче і тут, а побачити не можемо.
Олександра родина обняла через дві години.
— Були на місці об 11.00, — розповідає Діана. — Що буде обмін, знала вранці. У нас є група в соцмережах. Там усі рідні, у яких чоловіки були в полоні саме в Чечні. О третій ночі написала одна з матерів. Її сину вдалося подзвонити. Сказав: «Мамо, чекайте. Нас будуть перевозити в Росію. Готують на обмін. Передайте всім». Мати запитала кількість. Сказав: «Усіх». Але кажуть, наче ще 35 залишилося. Але це неточна цифра. Коли прочитала, надія була. А о 15.00 прийшло офіційне повідомлення.
30 квітня 35-річчя буде святкувати вдома, — радіє Діана. — Морально — не дуже, фізично — більш-менш, — описує стан чоловіка. — У те, що вже вдома, не може повірити. Зараз на реабілітації. Десь місяць точно.
Чоловік дуже хоче поїсти сала з цибулею. Котлетку хоче. Але не можна. Поки в нього дієта. Випросив цукерок. Бо дуже хотів солоденького. Уже і передачу відправила. Поклала шоколадні цукерки з горішками.
Олександр працював електриком у Києві. Ремонтував високовольтні дроти. Повістку отримав на блокпості. Служити пішов 2 серпня 2023 року. Був у Костянтинівці на Донеччині. Звідти — у Кліщіївку. Нам прийшло сповіщення: з 9 лютого він вважається як безвісти зниклий. Через три дні, 12-го, Рамзан Кадиров, президент Чечні, виклав відео з нашими військовими. Побачили чоловіка. 13 лютого йому змінили статус на військовополоненого. Це було єдине відео.
— Деяким полоненим вдавалося навіть подзвонити додому. Саша дзвонив?
— Так. Раз за два роки. Розмова три хвилини. Сказав, що він живий. Руки, ноги цілі. Запитав про доньку. Нашій Софійці шість років. Запитав, чи повертали його речі з позицій.
З Буди ми переїхали в Жавинку під Черніговом. Чоловік п’ять поряд живе, усі старенькі. Будинки побиті, зруйновані. Там були бої під час повномасштабного вторгнення.
* * *
Додому повернулись Іван Беля зі Срібного, Юрій Приходько з Ладана, Віталій Маковецький з Дідівців на Прилуччині та Микола Корнійко з Куликівщини.
Джерело: "Вісник Ч", авторка Юлія СЕМЕНЕЦЬ. Фото авторки
"Час Чернігівський" писав про таке:
- Із полону звільнили воїна, якого показав у пропагандистському ролику чеченський боєвик
- Жінка з Чернігівщині впізнала чоловіка на російських каналах
- «Усе кинула, куртку вдягла і полетіла»: перед Великоднем з полону повернувся 28-річний захисник
Ще більше інформації читайте та дивіться на цифрових майданчиках "Вісника Ч":
