Через тривалу війну багато українців часто мають пригнічений настрій. Не до свят, кажуть одні. Інші вважають, що адаптувалися до складних часів, а тому виникає питання доречності святкування. На все це нема однозначної відповіді. Але церква та психологи дають свої поради напередодні різдвяно-новорічних свят.
Отець Роман, настоятель Катерининської церкви:
Святкування - це не сидіння за столом, не напивання. Це спілкування. Це не дурний сміх, це радість духовна. Коли разом робимо спільну справу, святкуємо духовно, легше жити. Піднімаються руки і хочеться жити далі і допомагати. Війна триває багато років. За це час стан людей важкий. Можемо тішити себе, що спокійні, але глибоко кожен, можна так грубо сказати, контужений. Інколи емоції переважають, але той момент, коли святкуємо, ми лікуємося, стаємо кращими.
Олена Антоненко, психологиня:
Саме свята дають нашим дітям відчуття того, що життя продовжується, перекриває негатив. Обмежити їх, як на мене, не раціонально, не ті пріоритети. У них дитинство і так забирає війна. Яскраве, гучне святкування, на межі з мораллю - не є доречним. Святкування, яке об’єднує родину, навіть, якщо хтось на війні, таке на часі. Антураж ( ялинки, прикраси), які це доповнюють. Це свято дитинства, для дітей. Маємо дарувати емоції. Але при цьому пояснювати, що є люди які дарують їм таке свято. Ми маємо бути їм вдячні. І янголики, які вони відправляють - це і про свято, і про повагу.
Автори: журналіст Юрій Михуля, оператор Олександр Довбенко
"Час Чернігівський" писав про таке: Провів тисячі операцій, витягав «з того світу»: лікар-нейрохірург з Чернігова став «заслуженим»
