У Куликівській селищній раді повідомили сумну звістку: загибель місцевого жителя - солдата Валентина Сову з Вересочі.
Родина, особливо донька Тетяна Литвяк, майже півтора роки чекали на повернення батька додому. Не судилося... 18 червня рідним офіційно повідомили результати ідентифікації та надійшло сповіщення від військової частини про те, що солдат Сова Валентин Михайлович загинув 29.12.2024 при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька Суджанського району Курської області.
На спомин про улюбленого тата Тетяна Литвяк виклала пост у соцмережах.
«Пап😭… Я знайшла тебе …Півтора року.
Півтора довгих роки пошуків.
Півтора роки надії.
Півтора роки очікування.
Я шукала тебе всюди.
Чекала тебе на кожному обміні.
Прокидалася і засинала з думкою про тебе.
Я кричала про тебе на весь світ.
Просила людей не забувати.
Я вірила.
Я так вірила, що ти повернешся живим…
А сьогодні я знайшла тебе.
Боже, як же боляче 😭😭😭
Мені хочеться кричати.
Мені хочеться прокинутися і зрозуміти, що це неправда.
Папа…
Я ж так тебе чекала.
Я так хотіла ще раз тебе обійняти.
Почути твій голос : «все нормально, Доць»
Побачити твою усмішку.
Я не змогла повернути тебе живим.
І цей біль залишиться зі мною назавжди.
Ти повертаєшся додому.
Більше ти не зниклий безвісти.
мій ПА
Моя гордість.
Моя любов.
МІЙ Герой
Люблю тебе понад життя».
Що відомо про військового
Валентин Михайлович народився 8 травня 1974 року в селі Вересоч.
До четвертого класу навчався у Вересоцькій школі. Згодом переїхав до Борзни, де продовжив навчання у Борзнянській школі, яку закінчив у 1989-му.
8 червня 1992 року був призваний на строкову військову службу. Служив матросом. 18 листопада 1993-го завершив службу та повернувся до рідного села Вересоч.
У 1996 році одружився. Того ж року в родині народилася донька.
Працював у колгоспі. Був працьовитою, відповідальною та сумлінною людиною. З 2004-го по 2016-й працював на Куликівському молокозаводі.
Дуже любив автомобілі та техніку. Майже все життя провів за кермом.
5 серпня 2015 року був мобілізований для участі в Антитерористичній операції. Проходив службу на посаді водія-заправника. Брав участь у бойових діях, гідно виконував свій військовий обов'язок. 28 жовтня 2016 року завершив службу. Мав статус учасника бойових дій та ветерана війни.
Завжди допомагав людям, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки чи допомоги. Користувався повагою серед односельців, друзів та знайомих. Був доброю, щирою, життєрадісною людиною. Дуже любив свою родину.
5 червня 2024 року знову призваний на військову службу. Пройшов навчання за спеціальністю водія в Десні. Згодом - військову підготовку в Іспанії за штурмовим напрямком.
Після навчання проходив службу у складі 61 окремої механізованої Степової бригади. У вересні-жовтні 2024 року виконував обов’язки водія. Під час бойових дій брав участь в евакуації поранених побратимів, рятуючи життя своїх товаришів.
2 листопада 2024-го був направлений на Курський напрямок.
29 грудня 2024-го під час виконання бойового завдання зник безвісти.
Понад рік і п’ять місяців рідні жили надією на його повернення. Родина не припиняла пошуків. Донька брала участь у заходах на підтримку зниклих безвісти та військовополонених, відвідувала обміни полоненими, сподіваючись побачити батька серед повернених Захисників України. До останнього дня рідні вірили та чекали на його повернення додому.
У скорботі за Валентином Михайловичем залишилися дружина, донька, онучки, мама, брат, рідні, друзі, побратими та всі, хто його знав.
Про прибуття кортежу з тілом загиблого Валентина Сови у селищній раді повідомлять окремо.
"Час Чернігівський" писав про таке:
