— Це моє «професійне» свято, його я завжди відзначаю не за столом, а в лісі, — каже затята прихильниця тихого полювання 50-річна киянка Вікторія Зарицька. — Підсадив мене на гриби (і ще на риболовлю) чоловік, тепер це сімейне захоплення. Їздимо по гриби здебільшого в Чернігівський район, за Остер, — точних координат своїх грибних місць Вікторія не розкриває. — Там не було окупації й орків узагалі, до того ж мій чоловік — військовий і сказав, де можна ходити, а де — ні. Я буваю тільки там, де безпечно.
Це вперше за 20 із чимось років, щоб у кінці вересня не почався грибний сезон. Зазвичай уже числа 15-го стартують білі, для них це найкращий час. Та вже другий рік через спеку білий гриб, як і все інше, починається пізніше. А цього року і взагалі дощів немає місяцями, тому й грибів нині дуже мало. Але ж які вони бажані! Навіть у таку сухоту ми з чоловіком через день їздимо в ліс і звідти повертаємося не з порожніми кошиками.
По тому, як захоплено Вікторія розказує, видно, наскільки вона любить природу.
— У своїх походах по гриби ми дуже часто зустрічаємо лосів, косуль, зайців, лисиць. Для мене ліс уже давно — краще, ніж будь-який психолог. Бо саме там є можливість наслухатися тиші, звільнитися від негативу і хоч трішки відпочити від сумної реальності.
А переживань у неї із 24 лютого 2022 року побільшало в рази, адже двоє її найдорожчих людей стали добровольцями-захисниками. Причому обидва мали право не йти служити, оскільки чоловік Ігор був пенсійного віку (на той момент йому виповнився 61 рік), а син Андрій — допризовного.
— Зараз чоловік уже звільнився зі служби за віком, а син (йому 4-жовтня буде 24) і досі служить. Усі мої думки про нього.
Своїх товаришів по захопленню Вікторія обнадіює:
— Старі люди казали, що гриби завжди ростуть на молодий місяць. Він починається якраз 3 жовтня. Якщо дійсно пройдуть дощі, як і прогнозується, то гриби ще будуть. Зараз вони потихеньку з’являються — завдяки туману, росі і, найголовніше, тому, що їм настав час. Грибниця — це «мамка»: якщо вона «завагітніла», то має «народити», навіть незважаючи на посуху. І «дітки» потрошечку лізуть. З’являються мухомори (ще тиждень тому їх не було зовсім), бачила вже і кілька маслюків. Тобто ліс помалу оживає, прийшла його пора, йому потрібно віддати ці гриби.
Вони є в лісі до морозів. Минулого року я збирала боровики при мінус 9. Стояли як льодяшки: коли по них стукала — аж дзвін ішов. Взагалі ж гриби витримують маленький приморозок (бо хвоя зберігає тепло), а якщо температура опускається нижче мінус 5, то вже не ростуть.
— У роки, коли урожай щедрий, куди гриби діваєте?
— Дарую. Роздаю корзинами. Нашим родичам ходити в ліс не треба. Наші діти (у нас два сини і дочка, а від неї ще й дві онучки), свати, брати — усі завжди з грибами. Дуже люблять мої мариновані грибочки друзі — і я їх пригощаю. У 2022-му всі гриби відправляла синові й чоловікові (їхні побратими просили). Мариную, сушу, заморожую як усі, жодних секретів немає. Дуже люблю посеред зими дістати свіжозаморожені маленькі — по 5-7 сантиметрів — цілі боровички і стушити з ними картоплю. Обов’язково заморожую лисички, їх навіть дочці за кордон передаю. З ними також картопелька взимку — справжня насолода.
Якщо сильно вірити і чекати, то грибний сезон обов’язково настане. Як і наша Перемога!
Джерело: ГАРТ, авторка Аліна КОВАЛЬОВА, Чернігівський район. Фото з альбому Вікторії Зарицької
