Чорна ягода — чорний труд. Хто її збирає, той знає, яких зусиль вона вартує. У лісі вже з’явилися перші чорниця й лисички. Чи ходять люди по ягоди та гриби під час війни та попри заборону відвідувати ліс - поспілкувалися з сім’єю Омеляненків із Холмів.
Лідія Миколаївна вже 21 рік приймає чорницю у сезон. Старшій доньці Альоні було три роки, коли вперше спробувала, й відтоді щороку холминці здають їй зібрану в лісі чорницю. Щоправда, не лише їй, а й іншим жінкам, які приймають ягоду в селищі.
— З понеділка, 17 червня, почали приносити першу ягоду односельці, — каже Лідія Омеляненко. — Раніше, було, й із Радомки привозили, останніми роками тільки холминці. Ягода хороша, велика і буде її багато, бо чорничники добре перезимували, не вимерзли, вологи вдосталь. Минулий рік був гіршим на урожай через засуху.
Володимир і Лідія Омеляненки з селища Холми
Ціна протягом сезону змінюватиметься багато разів. На минулому тижні кілограм ягід, зібраних руками, у Холмах вартував 60 гривень, а грабаркою (брачкою, драпкою, шкребачкою, гребінкою, ковшем) — 40. З огляду на ціну, люди здебільшого брали вручну.
А на цьому тижні ціна на ягоду стала однаковою - 60 гривень, хоч руками, хоч ковшами.
— Є люди, які дуже швидко беруть чорницю руками, а є й такі, хто грабками набирає по декілька відер, — каже Лідія Миколаївна. — Наприклад, мій племінник Сергій уміє за одну поїздку по три відра зібрати. І син Максим, коли випадала можливість, то не відставав — два відра набирав.
Однак не всі готові кланятися кожній ягоді, бути покусаними комарами й оводнями, щоб заробити на чорниці. Володимир Омеляненко — серед них.
— Колись із покійним тестем поїхали конем по чорницю, то пам’ятаю й дотепер, — сміється чоловік. — Оводні так напекли, що моя чорниця закінчилась, не розпочавшись. Добре, як півлітрову баночку набрав.
Чорниця — важка робота, це ж не малина: ходи та збирай. Тут спину треба гнути, - каже Володимир Омеляненко.
У сім’ї Омеляненків чорницю заготовляють тільки на варення. Більше нічого з неї не роблять. Синовому майстру з Чернігова передають і листя, і гілочки чорничні, які чоловік просить для своєї матері, хворої на діабет.
Добре здавати лисичку, якщо знати, де вона росте. Ще минулого тижня ці гриби в Холмах приймали по 130 гривень за кіло, нині — по 80. Несуть і холминці, і з Олешні. Збирати її легше, ніж чорницю, особливо, коли вона соковита, як зараз, бо вологи вистачає, важка. Трапляються і зовсім приємні моменти — лисички-велетні. Торік одна лисичка, пригадують Омеляненки, заважила пів кіло. А ось дощі для здавачів лисичок небажані, бо ціна одразу падає. Що, по суті, і спостерігаємо нині.
Лідія Омеляненко каже, що люди знають про заборону відвідувати ліс під час війни. Однак, переконана, що все одно ходитимуть, бо половина з тих заробітків живе, зокрема, безробітні й пенсіонери. Найурожайніші місяці для чорної ягоди — червень і липень. Хоча сезон триватиме аж до вересня.
Почім приймають чорницю й лисички у селах
У Забарівці кажуть: поки є лисички, люди по ягоди не йдуть. Спочатку в селі ці гриби приймали по 210 гривень, а на початок цього тижня ціна впала до 90 грн за кіло. Однак грибників усе одно не меншає. По чорницю ж приїздять навіть із Мени, розпитують, куди краще піти. Бояться гадюк, але йдуть. Без чобіт нині у ліс не можна, бо води стільки, як і на городах! Ягоди ручного збирання на початку цього тижня закуповували по 70 гривень за кілограм, а зібрані драпками, з листям — 65. Люди кажуть, що це дуже дешево. Порахуйте: трилітрова банка ягід - це 2 кілограми, відтак лише 130-140 гривень.
Бідкаються мешканці Рудні — за тиждень ціна на лисички падала тричі: зі 190 гривень до 110, а минулої суботи — до 80. Але люди все одно збирають. Їдуть на тихе полювання під Рудню і жителі Прибині та Шишківки, бо там, кажуть, лисичок менше. Чорниця є, але її ще небагато, тож поки що не приймають.
По 80 гривень закуповують лисички у Козилівці та Домашлині. А ось чорницю на початок нинішнього тижня ще не закуповували ні в одному селі, ні в іншому.
Джерело: "Сусіди.Сіty", авторка Наталія Рубей
"Час Чернігівський" писав про таке:
