«Воїн - це той, хто віддає найкраще з себе для захисту інших чи то на полібою, чи в повсякденному житті. Він не лише носить зброю, а й володіє
силою мужності та відданості своїм ідеалам». Такі слова характеризують Володимира Білодіда.
У дитинстві Володимир старанно навчався, любив грати у футбол. Батьки працювали у колгоспі, а вони з братом були їхніми першими помічниками у домашньому господарстві. Після закінчення школи Володя отримав професію слюсаря-тракториста.
У дорослому житті йому доводилося стикатися з багатьма викликами, але завдяки силі духу та наполегливості він подолав їх усі. Після строкової служби у Білій Церкві Володимир поїхав на роботу до Хмельницького. Працював на хлібзаводі.
У Хмельницьку він зустрів свою першу дружину, там народилася донька Мирослава. Та, як інколи буває в родинах, життя не склалося, розлучилися.
Через кілька років Володимир зустрів своє друге кохання. У шлюбі з Наталею вони вже 7 років і дружина завжди підтримує та допомагає Володимиру.
У грудні 2022 року Володимир Білодід приєднався до захисників України, щоб обороняти свою сім’ю та країну. Після навчання в Білій Церкві
він був відправлений на підвищення кваліфікації за кордон. Там проявив свої лідерські якості, що дозволили йому очолити екіпаж бойової машини. Володимир та його екіпаж отримали бойову машину «Rosomak» і вирушили на передову до Лиману, щоб виконувати бойові завдання.
Володимир Білодід
Війна жорстока, безпощадна, особливо на Сході. Там багато болю, крові, гіркі втрати. Та наші хлопці, попри все, не стали жорстокими, вони намагаються хоч чимось зігріти свої душі. Одну з таких історій і розповів Володимир.
«Одного разу, коли ми поверталися із бойового завдання, заїхали до села, де не було ознак життя. Але несподівано почули скавчання собаки. Це було у одному із будинків. Собака лежала у сіні, а біля неї шестеро цуценят. Ми, не роздумуючи, забрали їх із собою. Почали доглядати за ними, годувати.
Коли цуценята підросли, вони стали нам допомагати - коли наближається дрон подають сигнали, скавчать і прибігають до нас. Одного разу собака по кличці «Дрон» врятувала життя мого побратима».
За свої бойові заслуги при визволенні села Терни Володимир був нагороджений медаллю «За мужність».
Чоловік і далі вірно служить своїй країні, обороняючи її від агресора.
Джерело: газета "Срібнянщина", автор О. ЧЕРКАС
"Час Чернігівський" писав про таке:
