Городнянська громадська організація «Розквітай» починала свою діяльність у форматі звичного волонтерства. Та згодом енергія і натхнення колективу спонукали розширювати спектр допомоги нашим оборонцям, шукати нові шляхи та можливості для задоволення потреб військових. Не менш цікаво й те, що «Розквітай» швидко налагодив взаємодію поміж місцевими волонтерами й активістами з інших міст України та зарубіжжя.
Рятівне мереживо сіток
Про маскувальні сітки для фронту вже казано-переказано, проте в них є постійна потреба, тому основне виробництво громадської організації направлене на виготовлення саме маскувальних сіток. Головне – щоб вистачало матеріалів. У цьому виробництві всього дві складові – сітчаста основа і маскувальна тканина на стрічки.
– Основу ми отримали від небайдужих французів, які передали нам рибальські сітки колишнього вжитку. Вони якісні і достатньо цупкі, проте часом, потребують ремонту. Завдяки цій поставці ми забезпечені основою на деякий час. А от спанбонд на стрічки доводиться купувати за донати, причому більшість з нас донатять самі собі. Отак і забезпечуємо себе матеріалами і роботою, – розповіла керівниця Валентина Циркун.
Нещодавно в одній з поставок знову ж таки з Франції «Розквітай» отримав антидронові сітки. Їх використовують не для маскування, а для захисту позицій від вибухівки, яку спрямовує ворог проти наших захисників. Пристрої для ураження просто не долітають до окопів і затримуються значно вище укриттів. Раніше в такій якості використовували металеві сітки-рабиці, досить важкі й неповороткі при зміні позицій. Сітки ж від французів еластичні й легко встановлюються та знімаються, виконуючи ту саму роботу по захисту воїнів.
Всі сіткові вироби планомірно відвантажуються на передову відповідно до запитів, і якщо нещодавно ГО допомагала тільки нашим землякам, то нині має змогу підтримувати й інші підрозділи.
Руки, що рятують від ворогів та… від комарів
У швейній майстерні підприємства нині працюють Марія Попкова і Юлія Желдак, які з перших днів повномасштабного вторгнення шиють необхідні речі для спільної перемоги. Починали з пошиття плитоносок і розгрузок. Згодом освоїли виготовлення маскувальних чохлів на шоломи. Якось до їх рук потрапив розвантажувальний жилет однієї з вітчизняних фірм, який у продажу вартував аж 7 тисяч гривень. Майстрині розпустили його на лекала, доопрацювали конструкцію за рекомендаціями досвідчених військових й виготовили власний. Якщо не враховувати працю, місцевий, більш якісний жилет обійшовся всього у 2 тисячі гривень.
– Шиємо переважно на запит. Те що потрібно – те й ставимо на потік. Тільки-но закінчили шити ноші для поранених, як прийшов запит на москітні чохли, – зазначила пані Юлія.
Юлія ЖЕЛДАК (посередині) передає москітні сітки представникам одного з навчальних центрів
Ноші для порятунку бійців з поля бою починали шити з підручних матеріалів – використовували брезент і ремені безпеки з автомобілів. Ноші виходили міцними, проте важкуватими. Згодом підібрали правильні синтетичні матеріали, які зменшили габарити виробу майже вдвічі. Теперішні ноші від майстринь вміщаються у невеличкий мішечок, який можна зручно закріпити на спорядженні. При цьому тканинні руків’я дообладнані шматками армованого шлангу, щоб не натирали руки тих, хто рятуватиме побратимів.
Великою серією шили звичайні подушки, бо наші захисники мають і поспати. А з приходом тепла і комах загострився попит на москітні сітки, якими можна закрити обличчя та шию. Кажуть, треба сотня – шиють сотню!
Окрім планових і масштабних замовлень, постійно ремонтують спорядження, одяг та інше шитво на замовлення наших захисників, але то так – поміж ділом.
Від батончиків до засобів реабілітації
Енергетичні батончики важко назвати повноцінною їжею, проте в якості поживного перекусу знадобляться. Тому кулінарний цех виготовляє по 200 штук щодня. Майстрині могли і більше зробити, проте є проблеми із безперервністю постачання сировини. Головні складники – мед і горіхи надходять переважно від небайдужих земляків. Пошук вівсяних пластівців триває постійно, бо доводиться звертатись до великих виробників.
– Якщо хтось має змогу поділитися медом, горіхами чи пластівцями – звертайтесь, будь-ласка, до Олександра Чугая на міський ринок. Всі продукти ми переробимо на батончики і обов’язково передамо нашим захисникам, – підкреслила Валентина Циркун.
Пошук поставок продуктів, сіток, спанбонду часом приводить волонтерів до нових можливостей. Так, нещодавно «Розквітай» отримав чималу партію медикаментів, які нині сортуються для передачі на фронт і у шпиталі. Так само не зовсім очікувано громадська організація отримала інвалідні візочки й милиці. Милицями вже поділилися із центром соціального захисту населення і міською лікарнею. Решту – залишили для земляків, яким, можливо, доведеться відновлюватись після поранень вдома.
Щодня спектр інтересів громадської організації збільшується, при цьому колективу вдається реагувати ще й на сезонні та разові потреби наших оборонців. Тому вони практично не відмовляються від будь-якої допомоги. А знайти координати ГО «Розквітай» неважко у соціальних мережах.
Джерело: "Новини Городнянщини", автор Павло ДУБРОВСЬКИЙ
"Час Чернігівський" писав про таке:
