Говоримо про волонтерську діяльність із підприємцем, депутатом Чернігівської міської ради Ігорем Мандровним. Дивіться відео або читайте текстову редакторську версію.
Журналіст Арсен Чепурний: Як ви долучились до волонтерської діяльності?
- Це було, я думаю, 2014-2015 рік. До мене звернувся мій друг, він був вже в зоні бойових дій. І звернувся з проханням купити колеса на авто тоді. Це мабуть, перший мій збір був такий невеличкий. Я з друзями збирав. Тоді з цього все почалося, воно вже, як снігова лавина, покотилося, бо почали збиратися друзі, які забирали в АТО, і треба було їм допомагати.
- Що передавали воякам до повномасштабного вторгнення?
- Це, і військові були потреби, багато чого. Там все було. І термобілізна була, кастрюлі і харчі, і все-все-все. Все, що можна було. Не було якогось напрямку. Все, що просили хлопці на передку, все передавали. І каски, і бронежилети, і багато чого.
- Де вас застало повномасштабне вторгнення?
- Це для мене, як для всіх, було о 5 чи 4 ранку. Я зібрав сім'ю і відправив їх в село до матері моєї дружини. І так сталося, що вони потрапили в окупацію. Я лишився в місті в цей час і почав допомагати людям. Всі запити, які там могли бути, продукти харчування, памперси і все це, наприклад, ходив там до своїх знайомих охоронців в гіпериаркет "Вена", набирав там якихось мичбюих засобів, памперсів, носив людям, потім шукав десь хліб. Ще був другий хлібзавод, працював ще. І відправляв потім. Друзі мої, які повиїжджали, пересилали речі, медикаменти були, та багато чого, і це все розвозилося. Я робив постика кожного дня, розказував, де можна це забрати, люди писали мені в меседжери, це все роздавалося. Потім підключилися люди з інших країн, які бачили мої пости в Фейсбуці, і вони писали мені, чим ми можемо допомогти, як вам можна це передати. Ми там домовлялися, я дзвонив друзям в Київ, воно доїжджало до Києва, потім сюди переправляли з іншими друзями. Все, доставляли і роздавали.
- Що зараз найбільше потрібно бійцям?
- Навіть не зараз, а я так конкретизував для себе, бо було багато запитів, кастрюль, все що попало. Я від цього відійшов і конкретизував для себе, що почав займатися тільки спецзасобами: тепловізори, мавіки, окуляри для FPV-дронів, самі FPV-дрони. Каски ще можу брати. Займаюсь, якщо те, що стосується військових, то тільки спецзасобами якимось. В цьому є потреба. Ноутбуки, підсилювачі для FPV-дронів – це спеціальна антенна, яка підсилює дальність польоту. Якщо це стосується цивільних, то у мене вся сім'я займається допомогою. У мене є сестра, яка зараз проживає за кордоном. Вона збирає допомогу в австрійській громаді і передає сюди фурами. Багато медичного обладнання – це інвалідні візки, взуття, продукти харчування. До речі, хочу, користуючись нагодою, подякувати тобі, Юля, за те, що ти робиш цю важку працю і передаєш це все. Ми тут роздаємо з Іриною Соломахою (депутатка Чернігівської міської ради, - прим. ред), вона теж допомагає мені з роздачою. Нашим переселенцям роздаємо.
- З якими військовими частинами працюєте?
- Працюємо зі всіма, хто звертається. Це Перша танкова бригада. Я так зараз не згадаю всіх. Це і "Вогняні крила". Зараз от командир Оксана Рубаняк, вони знаходяться на передовій. Там наші хлопці чернігівські теж є.
- Люди втомлюються донатити?
- На сьогодні люди або вже втомились, або, може, не довіряють. Причини можуть бути різні, але донатів стало набагато менше. Якщо раніше за тиждень можна було зібрати 50-70 тисяч гривень і щось купити, то зараз за тиждень, добре, якщо 5-6 ти збереш. Але є друзі, є постійні люди, які свідомо до цього підходять і вони ще не втомилися. Я думаю, що ми поки що не маємо права втомлюватись, бо хлопці, дівчата на передовій не втомлюються, бо якщо вони втомляться, то Чернігів може знову опинитися в окупації. Це треба розуміти.
- Хто з Чернігівщини найбільше донатить?
- З чернігівського бізнесу донатить, наприклад, Наталя Каліниченко, директорка кафе «Веранда», вона донатить. Я знаю, що Олег Олійник займається волонтерством сам. Мені не донатить, але сам займається. І якщо це не чернігівський бізнес, то компанія Redford, мої партнери в Києві, вони потужно постійно донатять. Це тільки про бізнес. Якщо про людей, в мене цікаві донатори, є ціла сім'я, у них є дівчинка Богдана, то вона постійно кожного дня збирає гроші, їй зараз 10 років. Перший раз вона купила FPV-шку, коли їй було 8 років. І вона збирає всі подаровані її гроші на день народження і віддає, на одну FPV-шку вистачає. Така класна дівчинка, дякую тобі, Богданка, що ти завжди нам донатиш.
- Чи стикались з хейтом через волонтерську діяльність?
- Спочатку так, стикався, як і всі, мабуть, волонтери, бо спочатку було дуже неприємно це чути. "Та всі волонтери щось лишають собі, всі на цьому наживаються, всі роблять це заради прибутку"... Не знаю, як всі, не можу за всіх казати. Я знаю і чесних волонтерів, які працюють самовідданно, вкладають свої гроші. Точно так же я вкладаю свої гроші як підприємець. Останні два запити, наприклад, на 50% закривав я своїми коштами. Допомагає моя компанія, компанія «Фортеза», яка теж займається благодійностю. Допомагають мої друзі, наші партнери. Але так болісно чути, що щось залишаєш, коли вкладаєш свої кошти. А що стосовно нечесних волонтерів - це на їх совісті. Знаєте, можна їх засуджувати, але я вважаю, що карма така штука, що вона повертає все. Нічого не можна взяти у всесвіту, не віддавши туди. Тому це все якось потім компенсується однозначно, тому це хай буде на їх совісті. Так, дійсно, багато є таких людей, які наживаються, як кажуть, на війні, але це не мій варіант, це точно.
- Їздите на Донбас?
- Ми їздили до наших друзів Першої танкової бригади, ми беремо їхні запити. Є такий теж волонтер Андрій Галюга, об'єднання в нього є. Вони робили там, наприклад, скоби, я там щось допомагав з матеріалу по електриці, сітки-рябиці, маскувальні сітки. Ми збирали повні буси і їхали до хлопців, там все вивантажували. Так, бували на Донбасі, допомагали робити оборонні спорудження. Періодично їздимо. Це дуже цікаві поїздки. Це треба побачити, відчути, коли постійно воно грохоче, постійно ці вибухи, як от у нас було при окупації, у хлопців це там постійно. Цей звук не припиняється. Постійно, постійно, постійно. Так що це треба з'їздити, побачити. Хто хоче, може з'їздити. Хлопцям дуже приємно, коли ти приїжджаєш до них і вони бачать рідні очі, рідні обличчя, які приїхали до тебе. Особливо, якщо ти їм ще якихсь маколиків привез. Вони дуже раді, як діти, і ми їх раді бачити. Це круті емоції такі, класні.
- Над якими запитами зараз працюєте?
- Зараз в мене є два запити. Це ноутбук для «Вогняних крил» і є запити на FPV-окуляри. Нагальний зараз запит на такі штуки. Вони дуже потрібні. Постійно треба розхідний матеріал такий, як FPV-шки. Вони не дуже дорогі, але вони одноразові. Вони там коштують на зараз десь 13 тисяч гривень десь, але вони одноразові. І їх треба багато. І постійно-постійно. До речі, ще є один волонтер, який робить ці FPV-шки. Саша Костючина, його «Північні крила». Вони роблять FPV -шки по закупці і вони теж волонтерів допомагають. Теж круті хлопці. Дякую вам, що ви допомагаєте.
***
Час Чернігівський писав про таке:
